Print
Category: Історія села
Hits: 3597

  Людина приходить у цей світ хіба що повеснувати. Такою. по-весняному молодою й активною. запам’яталася клубівчанам Мирослава Іванівна Турик, яка у 80-х роках працювала завклубом у Клубівцях, активно сприяла створенню сільського хору, у 1980 році була обрана головою клубовецької сільської ради, з 1983 року стала очільником Тисменицького районного відділу культури. Мирослава Іванівна своєю натхненною працею прислужилися, як клубовецькій громаді, так і всьому Тисменицькому району. Мирослава Турик дуже любила пісню, пропагувала її, активно співала у сільському та церковному хорах, брала участь у всіх мистецьких заходах села.

 

     11 липня 2015 року, ледь перетнувши свою шістдесятирічну межу, Мирослава Іванівна завершила свій земний шлях. Клубівчани ще добре пам’ятають, як минулого року, на Провідну неділю, Мирослава Турик разом із своїм рідним хором виступала на відкритті пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку у Клубівцях. А сьогодні хористи вдягли свої смуткові вишиванки і співають своїй добрій товаришці прощальну земну пісню.

       Коли людина живе, клопочеться рідко спадає на думку розпитати про її минуле – про життєвий та творчий шлях. Сьогодні короткий некролог скупо переповідає про прожите. З того й черпаємо. Мирослава Іванівна Турик народилася в Клубівцях 29 вересня 1954 року, закінчила Клубовецьку восьмирічну школу, із червоним дипломом Калуське культосвітнє училище, а в зрілому віці – з відзнакою Рівненський інститут культури та мистецтв, виховала двох дітей, дочекала онуків. Доля не була поблажливою до неї. Жінка, як і мійльйони наших співвітчизників, була вимушена запізнати гіркий хліб чужини. Там, у далекій заробітчанській Італії, відійшла до Бога.

   Коли людини не стає на землі, зводиш очі до неба і розумієш, що життя - як подих. Набереш повітря на повні груди, лише схочеш легко видихнути його, а часу вже немає. Мирослава Іванівна жила сильним диханням, йшла тведим і наполегливим кроком, працею і старанням, талантом і розумом, вона горіла. і згрогіла надто рано - невиспівана, як рідна пісня. Тому завис у повітрі тихий жаль...

   Висловлюємо щирі співчуття родині Мирослави Турик, хай її доля нагадує вам, що життя - то сцена, на якій потрібно грати чесно, мудро і талановино.

Матеріал підготовила літературна студія "Ініціатива" Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ст.

Світлини з архіву пам"яті