Print
Category: Історія села
Hits: 3629

    Напередодні 75-річного ювілею ми поспілкувалися із мешканкою нашого села, із колишнім багаторічний секретарем Клубовецької сільської ради Анастасією Василівною Олійник. цікавою, неординарною особистістю, дуже милою та гостеприємною. Проживає Анастасія Василівна на вулиці Івана Франка, недалеко від сільського комбікормого заводу. Вона радо погодилася відповісти на наші запитання. Хочемо сказати, що наша співрозмовниця має добру пам’ять, добре знає село, людей, вона як літописець того історичного відрізку, в якому їй довелося жити та працювати. 

  

1. Анастасіє Василівно, ми знаємо, що Ви довго були секретарем Клубовецької сільської ради. Розкажіть, будь ласка, в яких роках Ви працювали, за яких голів сільської ради?

 - Я пропрацювала секретарем сільської ради з 14 травня 1962 року до 10 липня 1987 року, всього – 25 років. Працювала при багатьох головах села, зокрема:

Пронюк Ярослав Ілліч,                         Карпів Йосип Гаврилович,

Старчук Федір Миколайович,               Матвій Іван Петрович,

Борушок Іван Семенович,                      Бабій Йосип Васильович

Пронюк Ярослав Федорович,                Турик Мирослава Іванівна

Палагіцька Мирослава Дмитрівна,     Бойко Марія Іванівна. 

2. Чи подобалася Вам робота секретаря сільської ради?

Робота мені дуже подобалася, я любила все робити.

3. На Вашу думку, що найосновніше у Вашій роботі?

- Тоді штат сільської ради складався із двох осіб: голова і секретар. В мої обов′язки входила вся документальна робота, обслуговування населення. Всі практично події у селі реєструвалися та документувалися в ручну (комп′ютерів ще не було). Кожна ділянка роботи для мене була основною, я любила свою роботу і дуже любила писати. А найосновнішим у своїй роботі вважаю: повагу до людей, доброякісне обслуговування населення, ретельна та чітка документація, вчасна звітність та й просто увага, культурне спілкування, співпереживання, допомога. 

4. Чи важко працювати з людьми? Якими якостями має бути наділена людина яка працює з людьми?

- Люди різні. Інколи виникали труднощі з людьми. Але я завжди намагалася знайти спільну мову, прислухатися до потреб, переконати якщо потрібно, роз′яснити. Роки роботи приносили безцінний досвід, виробляла індивідуальний підхід. А взагалі робота не була важкою.

 5. Анастасіє Василівно, який Ваш трудовий стаж? Яка формула Вашого успіху?

Мій трудовий стаж – 39 років і 9 місяців. Фомула: все робити з любов'ю.

6. Скажіть, будь ласка, крім роботи секретаря Ви ще десь працювали?

- Крім секретаря сільської ради я працювала ще на комбікормовому заводі у с. Клубівці на посаді економіста (з 1987 по 1998 роки). З листопада 1999 року - пенсіонерка.

7. Чим Ви любите займатися у вільний час?

- Люблю вести домашнє господарство, обробляти город.

8. Скажіть, а Ви любите наше село? Що найбільше Вам подобається у Клубівцях?

-  Село дуже люблю, я в ньому народилася, жила, працювала. Вся моя трудова діяльність пов′язана з нашим селом, знаю добре людей, кожну родину, весь шлях розвитку села. Все мені дороге і рідне. Люблю церкву, шаную родину, спілкування з людьми.

9. Як склалася доля Ваших дітей?

- Я мама двох синів. Один син помер, другий проживає у місті Тисмениця.

10. І на завершення інтерв'ю, як годиться, Ваші побажання чи поради учням Клубовецької школи?

- Всього найкращого: вчителям – любити свою працю, учням – любити вчитися, рости розумними, цікавими, життєрадісними. Славити своє село і школу працею та розумом, шанувати людей.

    Ми гарно подякували Анастасії Василівні за спілкування, привітали. А вона пригостила нас домашньою випічкою, За чаюванням Анастасія Олійник багато і докладно розповідала про  роботу секретаря сільської ради, ця робота була її віддушиною, її натхненням, джерелом сил. Зараз ми  рідко чуємо, щоб хтось з такою любов’ю розповідав про свою роботу. А  ця жінка, якій ніяк не даси 75 років, говорила з  світлою щирістю, запрошувала ще завітати. Її відкритість і душевність вражали  Як добре, що у нашому селі є такі люди!

Фігураш Тетяна. Фото Юлії Шешурак, 10 клас

Мене вразила професійна пам'ять співрозмовниці, її щирість та відкритість

    Мене вразило настільки щирим було інтерв’ю.

   На перший погляд здавалося звичайна розмова про роботу. Насправді щире зізнання і захоплення свою працею. Анастасія Василівна виявилася дуже відкритою та комунікабельною. Жаль, що так пізно і  водночас, дуже добре, що ми познайомилися із нею. Гадаю, в подальшому ми частіше спілкуватимемося. Від Анастасії Василівни можна довідатися багато історичних фактів про наше село, людей.

   А ще мене вразила її професійна пам’ять і те, що вона себе повністю присвятила селу Клубівці і  клубівчанам.

   Ми усією школою хочемо подякувати Анастасії Василівні Олійник за такий важливий для нас життєвий та професійний приклад, за ділення досвідом та цінні поради молодим людям. Основне, що підкреслювала не раз співрозмовниця, працю треба любити і шанувати.

Мені здавалося, що я знаю Анастасію Василівну, завжди бачу її у церкві. А, насправді, я нічого не знала про цю жінку, яка по праву є багатством нашого села, його окрасою.

Юлія Шешурак, 10 клас