Слава Ісусу Христу! Я, Турик Марія-Анна учениця 7 класу, хочу розказати вам про свою вулицю Івана Франка, яка знаходиться у селі Клубівці. Це найдовша і найголовніша вулиця села. Вона пролягає через все село і  є  центральною вулицею. Вулиця Франка бере  початок від «Німцевого горба» (так називають поле біля Тисмениці  старші люди), а ще біля залізного журавля, там де є автозаправка, а завершується на Таборищах, на роздоріжжі. Її протяжність приблизно 3 кілометри.  Моя вулиця названа в честь великого українського письменника Івана Яковича Франка. Вона дуже гарна і широка, всі подвір’я доглянуті і сучасні. У кожному дворі є квіти і сади.

   Слава Ісусу Христу!  А ви знаєте де у нашому селі знаходиться вулиця Берегова? Я радо розповім вам. Колись у 1520 році появилося село Клубівці. Вулиця Берегова тісно пов’язана з історією села. Перші поселенці Клубівців селилися біля берега, який підпирав потік. Назва вулиці походить саме від цього берега. Береги потоку з'єднувалися кладками, на яких у давнину жінки прали білизну. Досі бабусі згадують, як голосно лускали праниками по білизні. Зараз багато змінилося. Потік майже висок. А береги позаростали травами та густими вербами.

   Привіт! Я, Павлюк Тетяна. Я живу на вулиці Шевченка. Обабіч вулиці розкинулись гарно доглянуті будинки, городи, фруктові сади. На моїй вулиці живуть працьовиті люди. Часто на вулиці можна побачити перехожих, велосипедистів та проїжджають машини. Вулиця простора, асфальтована. А носить вона ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Кожна вулиця має свою історію. Вулиця Шевченка одна з найдовших і головних вулиць села Клубівці. Вона пролягає від Могили борців за волю України до нашої церкви Святої Покрови Божої Матері.

   28 лютого у Народному домі міста Тисмениця відбулася творча зустріч із Йосипом Дмитровичем Карпівом – етнографом, засновником Клубовецького краєзнавчого музею, автором книг, пісень про Клубівці і Тисменицю, поетом, педагогом, лауреатом районної премії імені Романа Федоріва. Свято із назвою «День прожити з мудрістю сонета, з працею високої мети» відбулося в рамках відзначення його 70-річчя та випуску чергової збірки поезій «Близьке і далеке».

   27 січня 2016 року на шістдесят четвертому році життя відійшов у вічність Ярослав Ількович Палагіцький, мешканець села Клубівці, колишній голова колгоспу "Маяк", голова управління Песійного Фонду України в Тисменицькому районі.

   Народився Ярослав (хрещений Петро-Ярослав) Палагіцький 9 липня 1952 року у селі Клубівці. Пройшов великий життєвий шлях – від обліковця, водія, помічника комбайнера у місцевому колгоспі "Маяк" – до голови колгоспу "Маяк", від спеціаліста - до голови управління Пенсійного Фонду України в Тисменицькому районі. Освіту здобував у Клубовецькій школі, Тлумацькому сільськогосподарському технікумі, Львіській сільськогосподарській академії. У 1974 році одружився, з дружиною Ганною прожили 41 рік, батько двох синів, дідусь.

   27 жовтня 2015 року на сімдесят сьомому році життя відійшов у вічність Василь Дмитрович Досюк,  колишній перший заступник голови облдержадміністрації Василь Досюк, уроженець села Клубівці.  

  Народився Василь Дмитрович 19 серпня 1939 року. Пройшов великий життєвий шлях – від рядового столяра деревообробної майстерні – до генерального директора ВО «Прикарпатзалізобетон». Тривалий час Василь Дмитрович працював на керівних посадах НВО «Будіндустрія» Міністерства будівництва України.

   У 1985 році захистив науковий ступінь кандидата технічних наук.

    Напередодні 75-річного ювілею ми поспілкувалися із мешканкою нашого села, із колишнім багаторічний секретарем Клубовецької сільської ради Анастасією Василівною Олійник. цікавою, неординарною особистістю, дуже милою та гостеприємною. Проживає Анастасія Василівна на вулиці Івана Франка, недалеко від сільського комбікормого заводу. Вона радо погодилася відповісти на наші запитання. Хочемо сказати, що наша співрозмовниця має добру пам’ять, добре знає село, людей, вона як літописець того історичного відрізку, в якому їй довелося жити та працювати. 

   У Клубівцях День захисника України ознаменовано кількома подіями: відправлено панахиду біля відновленої криївки в лісі з участю церковної громади, членів районного Братства УПА, учасників АТО, вчителів і школярів. До святочного зібрання тут промовляли священик-декан Петро Скрипник, сільський голова Богдан Рекетчук, голова районного Братства УПА Петро Галига, краєзнавець  Йосип Карпів. Вони відзначили, що День захисника України тепер збігається з днем заснування Української повстанської армії, Днем українського козацтва та з великим християнським святом  Покрови Богородиці, яке почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність, лицарство.

   Багато гарних подій, приурочених 73-річниці створенню УПА та Дню захисника України, який святкується вперше на Покрову Пресвятої Богородиці, відбулося у нашому селі. Це - похід до криївки, зустріч із двома поколіннями вояків - захисників України, молитва за полеглими борцями за волю та незалежність нашої держави. Хвилюючою подією було встановлення та освячення  пам'ятного знака воїнам УПА у нашому селі біля Могили. 20 січня 1945 під час облави було заарештовано девять вояків УПА. Долі їхні трагічні. Відбулося освячення пам'ятного знака, на якому навічно вписані їхні імена.

     Його професія - бібліотекар. Півстоліття бібліотекарем Клубовецької сільської бібліотеки працював Палагіцький Микола Дмитрович  (12,05,1941 - 28,08,2015). Спершу сільська бібліотека розміщувалася у старому адміністративному будинку по вулиці Франка, де зараз старий клуб. Потім, коли збудовали нове адмінприміщення (теперішня вулиця Миру), у 1970 році бібліотека була перенесена в одну із кімнат. Микола Дмитрович Палагіцький -  почесний бібліотекар, великий зберігач книг. Він залишив добрий слід в історії села Клубівці.

 495 років нашому селу  

Перша згадка про село Клубівці датована 1520 роком.

Історію Клубівців записували та переповідали Ткачук Петро Євстахович (1895-1967), Пронюк Федір Миколайович, Михайлишин Василь Іванович(1884-1954), Пронюк Дмитро Федорович (1928-1986), Палагіцький Іван Дмитрович (1911-1988), Федорак Марія Василівна (1919-2005), Рекетчук Дмитро Федорович, Йосип Дмитрович Карпів.

Перші друковані матеріали про Клубівці: історія села Клубівці Івана Морикіта ("Альманах Станіславівської землі"), "Клубівцям-470" автор  Марія Бойко, краєзнавчий нарис "Клубівці" Йосипа Карпіва. 

   За старання відділу культури Тисменицької райдержадміністрації побачив світ інформаційний буклет «Скульптурна Шевченкіана Тисмениччини», присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Григориввича Шевченка. У книзі зібрані матеріали про 25 пам’ятників Тарасу Шевченку, які знаходяться у селах Тисменицького району Івано-Франківської області. Історія такого пошанування Кобзаря охоплює майже сто років від пам’ятного кургану у селі Сілець, зведеного у 1914 році до пам’ятника у селі Клубівці, спорудженого у 2014 році.

  Людина приходить у цей світ хіба що повеснувати. Такою. по-весняному молодою й активною. запам’яталася клубівчанам Мирослава Іванівна Турик, яка у 80-х роках працювала завклубом у Клубівцях, активно сприяла створенню сільського хору, у 1980 році була обрана головою клубовецької сільської ради, з 1983 року стала очільником Тисменицького районного відділу культури. Мирослава Іванівна своєю натхненною працею прислужилися, як клубовецькій громаді, так і всьому Тисменицькому району. Мирослава Турик дуже любила пісню, пропагувала її, активно співала у сільському та церковному хорах, брала участь у всіх мистецьких заходах села.

  19 лютого 1945 року на Львівщині загинув член ОУН, курінний пропагандист УПА Канюк Василь Дмитрович, який народився у Клубівцях  1920 року. Закінчив Станіславську гімназію. В час війни, після проголошення у Львові про відновлення Української держави, працював у підпіллі на території Польщі, Німеччини, Західної України. В лютому 1945 року група партизанів УПА поверталася з-за Сяну і потрапила на засідку енкаведистів. Вони загинули, в тому числі Василь Канюк, і були поховані в лісі біля містечка Бориня.

   Вважаємо проект «Батьківська криниця» одним із кращих своїх проектів. Над ним ми працювали довго і старанно. Хід роботи ми висвічували на сайті і в учнівській газеті. Біля родинних криниць ми довідалися багато цікаво і несподіваного. Можна однозначно стверджувати, що криниця – невід’ємна частина історії нашого села. За рік пошуку та досліджень наша команда, в яку входять 17 учнів школи, з них троє вже випускники, зібрали матеріал для історично-краєзнавчого нарису. Маємо надію його видрукувати.

   Коли освячували пам'ятник Тарасу Шевченку в Клубівцях торжество супроводжував хор, до складу якого ввійшли всі покоління клубівчан. Хор став справжньою окрасою села. Серед хористів були: учасники хору "Клубівчанка", церковного хору, фольклорного ансамблю "Намисто", чоловічого квартету (ансамблю) та багато молодих юнаків, які навчалися у музичній школі. Направду, кожен присутній на урочистостях відчував велику гордість за село, за наш хор. Це - наші славні клубівчани, про яких годиться розказати. Сьогодні наша розповідь про Борушок Марію.

   Насамперед складаю подяку Господу Богу за те, що ми змогли встановити пам’ятник генію українського народу – Тарасу Шевченку. Адже збулася мрія багатьох клубівчан – мати Шевченка в нашому селі. Я переконався, яка велич в цій Людині: Кобзар спонукав нас всіх разом зробити багато добрих справ. Впорядковано цвинтар та огорожу до нього, відремонтовано паркан медпункту (ФАПу), частково вистелено бруківку, за кошти молоді відремонтовано студійне приміщення. Але найбільшою подією є спорудження пам’ятника Шевченка, до якого приклалася вся клубовецька громада.

Друковано в газеті "Галичина" від 6 травня 2014 р.  

У Клубівцях на Тисмениччині відбулися святочні урочистості з участю уродженця села міністра культури України Євгена Нищука з нагоди відкриття скульптурного  погруддя Тараса Шевченка, встановленого громадою на честь перемоги української Революції гідності. А очолив архієрейську святу Літургію в місцевій церкві і чин освячення доброї справи клубівчан архієпископ і митрополит Івано-Франківський УГКЦ владика Володимир Війтишин, для якого клубовецький храм свого часу був першим священичим престолом.

Друковано в газеті «Вперед», №17 від 1.05.2014 

   Знаменна подія у житті села Клубівці відбулася у Провідну неділю, 27 квітня. Тут відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку. На таку подію зійшлася громада села – від малого до старого, а також прибуло багато шанованих гостей – високе духовенство, представники обласної, районної влад. Приїхав і уродженець Клубівців, голос Майдану, міністр культури, Заслужений артист України Євген Нищук.

  В селі Клубівці 27 квітня 2014 року відбулося відкриття пам’ятника Тарасу Шевченку, приурочене 200-річчю від дня народження Кобзаря та перемозі Української революції Гідності. Пам’ятник урочисто відкрив Міністр культури України Євген Нищук. Чин освячення провів митрополит і архиєпископ Івано-Франківський УГКЦ владика Володимир Війтишин. Пам"ятник споруджено біля школи, скульптор Володимир Довбенюк.

   У видавництві «СІМИК» (м. Івано-Франківськ, 2012) вийшла друком книга «Пісенна царина Марії Турик». У цій книзі зібрано репертуар сільської трудівниці співачки Турик Марії Федорівни, яка протягом життя шанобливо-трепетно ставилась до народних пісень, їх співала і запам’ятовувала. А на схилі віку потурбувалась, аби цей цінний духовний набуток, який зберегла пам’ять, залишити родичам, усім шанувальникам народнопоетичної творчості. З її уст записано розповідь про її життєвий шлях, про її родовід і родичів – учасників боротьби за українську незалежність, про її глибинну залюбленість у пісню, яка, за словами Ф. Колесси, «є для народу поетичним літописом, підтримує історичну традицію, …розбуджує в широких верствах національну свідомість». Біографію та тексти пісень записав і впорядкував Йосип Карпів, директор краєзнавчого музею села Клубівці.

Ми великі відтоді, коли вперше внесли відро води до хати

Василь Лесів «Невмируща криниця»

   При в’їзді у село Клубівці (з боку Тисмениці) стоїть криниця, а біля неї журавель. І кожен, хто проїжджає, зупинить погляд на ній. Звідки вона, чому тут опинилась оддалік від села? Ми вибрали криницю об’єктом для свого дослідження. У цій краєзнавчо-пошуковій праці ми хочемо розповісти про клубовецькі криниці як про невід’ємну частину багатющої історії нашого краю.На цю тему нас надихнув журавель (як писалося вище) і наша шкільна криниця, біля якої виросли і змужніли 55 поколінь випускників.

  Багату, яскраву,  цікаву презентацію села Клубівці підготувала секретар сільської ради Пронюк Марія Іванівна в рамках семінару секретів сільських рад з питань РАЦС (реєстрації цивільних актів). На 165 сторінках мультимедійної презентації розвернута історія села в розрізі: літописці села; голови сільської ради, секретарі сільської ради; реєстрація шлюбів; сільські прізвища та імена (зникнення та поява); найстарші люди села; найстарші пари; статистика народжуваності та смертності тощо. Окрім того, показана велика мистецька палітра села та знайомство з людьми, творчими та трудовими колективами. А також сільські установи, історичні пам’ятками, миловидні краєвиди Клубівців.

   Господарський вісник «Клубовецьким ґаздам  і ґаздиням» появився в селі Клубівці у листопаді 2008 року, як рекламна листівка магазину «Господарські товари» підприємця Кузьми М.Д. Виходив вісник один раз у місяць на двох сторінках формату А4. Вміщував: рекламу магазину, господарські поради, кулінарні рецепти, вітання зі святами та різні оголошення. Покупці дуже швидко звикли до цієї господарської «преси», тим більше її роздавали безкоштовно. З часом газета почала друкувати сільські вісті, організовувати конкурси для дітей, збирала цікаві фотографії.

 

Короткий історично-краєзнавчий нарис "Клубівці" 

Книга "Клубівці" присвячена 480 річниці заснування села і є першою спробою  подати його історію від найдавніших часів до наших днів. Вона написана на основі попередніх відомостей з краєзнавчої, довідкової літератури та розповідей старожилів, переказів, легенд, місцевих назв, фотографій. значна увага приділена розкриттю діяльності ОУН, УПА, борців за волю України, відомих людей села. 

Герой – це людина, яка знає, що є блага,  дорожчі за життя.

Готхольд Ефраїм Лессінг

   Ще на початку ХХ століття  Клубівці стали одним  з осередків  українського національно-визвольного руху. Тут було започатковано товариство «Січ», яке очолив Дмитро Рекетчук. Рік створення цього товариства точно не відомий, але сталося це ще до початку Першої світової війни. В складі товариства було багато молоді, і воно мало патріотичний характер. Серед його членів переважала думка про те, що українці при першій можливості повинні взяти владу в свої руки. Розпад Австро-Угорської  імперії  у 1918 році створив таку можливість і січовики стали учасниками листопадового зриву, а в подальшому українсько-польської війни.

   Клубівці народилися 1520 року. Коли татари спалили наше старе село Пеколів, знищили частину його жителів, то ті, що залишилися живими, заховалися в лісових ярах (теперішні поля колись були густими лісами), чимдалі від тодішньої центральної дороги Галич - Тлумач. Вони групами поселилися в Берегах.

Уроки нашої історії 

Тільки той, хто пам’ятає минуле

вартий майбутнього

Село Клубівці  Тисменицького району Івано-Франківської області розміщене в східній частині області на відстані 5 км від районного центру міста Тисмениця і 15 км від обласного центру міста Івано-Франківськ по автотрасі Івано-Франківськ-Тернопіль.

Щоб краще розповісти про рідну школу, я  запрошую вас в мандрівку в історію нашого села, бо історія школи тісно переплетена з подіями, які відбувалися у Клубівцях. 

Клубівці – дуже старе село, в серпні йому виповнилося 493 роки . Коли зазирнути в його давню історію, то все почалося з буди. Колись один чоловік побудував хату на таборищах, при шляху, що вів на полудень у Молдавію, яку тоді назвали будою. Через деякий час хаток стало більше. Виникло поселення, яке одержало назву Буди. А той чоловік (імені якого історія не зберегла) став засновником нового села. Тепер це місце знаходиться у лісі.

Проект "Із батьківської криниці"

На моєму подвір'ї криниця викопана в кінці ХІХ століття. Її викопав мій прапрадідусь Карпів Танась Дмитрович (1870-1910). Він був добрим теслярем, збудував хату, стайню, стодолу, ворота  із солом’яним дахом. Будинки згоріли в Першу світову війну.

Його жінка, а моя прабабуся, Карпів Ганна Дмитрівна (1886-1970), його діти Дмитро, Іван, Настя були хліборобами. Вони орали землю, вирощували хліб і тим жили. Мали початкову освіту.

Такі висновки зробили юні дослідники, котрі працювали над краєзнавчим проектом «Батьківська криниця»: Існує тісний зв'язок криниць з історією села. Найдавніші сільські криниці є у Берегах, найглибша криниця має 19 метрів. У період з 1940 по 2000 рік в селі жили три копачі криниць. Утримання криниці вимагає знання правил експлуатації, очистки та захисту. Криниці є об'єктом  народних прислів'їв, приказок, легенд, творів літератури і мистецтва. Родинні криниці описано в творчості наших односельців. Криниці – витвір мистецтва кожного господаря.

Дослідження

67 років тому в с, Клубівці прибули переселенці з теперішніх польських територій. Сьогодні їх дуже мало серед живих, проте залишилися їхні діти й онуки. І пам'ять, яку вони зберігають. Це сьогодні. А тоді їх було 28 сімей, а саме: Борушка Семена, Войтовича Кузьми, Іванчука Григорія, Ковалюка Панька, Калинівського Михайла, Когута Павла, Киби Мирослава, Кудрая Михайла, Милика Андрія, Милика Степана, Милика Миколи, Панас Ганни, Пісецького Григорія, Самуляка Павла, Сантара Михайла, Сватюка Миколи, Сердюка Івана, Тараса Семена, Тарасюка Григорія, Тарасюк Марії, Тарасюка Михайла, Шелемея  Григорія, Шелемея  Івана та Шаварського Йосифа.