Зустріч випускників Клубовецької школи через 35 років

 

 

 

 

 

 

 

 

Зустріч випускників Клубовецької школи через 20 років

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    ФІЛЬМ "ЩАСТИ ВАМ, ДОРОГІ НАШІ ВИПУСКНИКИ" дивіться в Ютуб.   

Любі мої діти!

   Щиро вітаю Вас із закінченням школи! Позаду залишаються веселі шкільні перерви, цікаве спілкування з однокласниками та вчителями. А попереду- широка життєва дорога. Тож, я хочу побажати кожному з Вас знайти себе на цій дорозі, знайти свою нішу, в якій Ви зможете себе реалізувати, досягнути цілей та втілити всі свої мрії!

   Слово УСПІХ останнім часом знаходить все більший сенс і конкретне наповнення.

   Успішна людина-це наполеглива людина, яка знає, чого хоче.

   Успішна людина-це людина, яка в змозі допомогти собі, своїй сім'ї і обовязково комусь ще, хто цієї допомоги потребує. 

   Успішна людина - це щаслива людина, яка заряджає щастям інших!

 А найголовніше, успішна людина займається тим, що вміє і любить, і це приносить задоволення.

    ФІЛЬМ "ЩАСТИ ВАМ, ДОРОГІ НАШІ ВИПУСКНИКИ" дивіться в Ютуб.   

   Шановні вчителі, дорогі випускники! Сьогодні від імені усіх батьків хочу привітати усіх Вас з святом Останнього Дзвоника. Хоч останній дзвінок 2020 року є незвичним і сумним, проте для 11 класу хай буде незабутнім і особливим.

   Одинадцять років, як одна мить, вони пройшли, пробігли, промайнули... І здається, ніби вчора ми привели своїх маленьких дітей до 1 класу, де їх привітно і щиро зустріла перша вчителька Катерина Петрівна. Тому сьогодні, наша дорога, дякуємо Вам щиро за перші палички і букви, за те, що навчили наших дітей читати, писати і рахувати. Дякуємо Вам за турботу і ласку, за розуміння і терпіння, за всі Ваші старання виховати їх добрими дітьми. Велике Вам дякуємо!!! 

 Дорога наша Людмила Михайлівна! Ви були для наших дітей сім років гарним прикладом, щирим другом, відмінним педагогом.... Але сьогодні настав той час, коли доводиться відпускати своїх вихованців у світ дорослого життя. 

  Ми хочемо подякувати Вам щиро за Вашу турботу і ласку, за любов, за те, що Ви завжди вірили у наших дітей, завжди їх підтримували і допомагали їм у всьому. Хай Вони назавжди залишаться у Вашому серці, як добрі і старанні учні!

   ФIЛЬМ "ВИПУСК 2020 КЛУБОВЕЦЬКА ЗОШ". Дивіться в Ютуб .

   Сьогодні останній дзвоник останній день навчання і нам, одинадцятикласникам, хотілося б трохи поділитися досвідом у школі і висловити подяку. Дорогі вчителі! Ми, одинадцятикласники, дуже вам велико дякуємо за ці проведені роки з вами. Це не передати словами. Які це круті і незабутні роки. От справді, дуже багато ви нас навчили. Досвіду багато нам передали. Школа це такі класні моменти. Дуже багато було смішних моментів. Правда, деколи було і не смішно, але зараз приємно згадувати всі моменти. Ми вже закінчуємо школу, попереду ще ЗНО, а далі ми йдемо у наступний період життя, період відповідальності, період, в якому ми стаємо самі відповідальні за своє життя.Так, школа - це частина нашого життя і зараз ми вже її закінчуємо. Не потрібно зациклюватися на школі, а рухатися вперед.

   У день святого Миколая у Клубовецькій школі зустрілися випускники різних поколінь. Колишні учні, котрі нині вже добре посріблені роками, підготували благочинну акцію для теперішніх школярів. Ініціатором заходу була Карпова Ольга Іванівна, яка об'єднала навколо ідеї  близько тридцяти клубівчан. Спільними зусиллями вони придбали для школярів книги, картини та статуетки. 

Студенти – це такий народ, який не може без пригод,

А їх, до речі, вистачає: зимова сесія чекає.

Професія "студент” – це класно, хоча, на жаль, короткочасно:

Десять семестрів чи п’ять років – оце для вас пора покосів.

Тож спішимо всіх привітати: Із вашим днем! Із вашим святом!

   Цікаво, а як серцебиття студенської пори відчувають юнаки? Пропонуємо вам коротке експрес-інтерв'ю з Олександром Туриком, Андрієм Жируном та Богданом Бойчуком.

   Сьогодні Міжнародний день студента. Вітаю всіх студентів, бажаю щоб навчання у вузі було цікавим, сесії легкими, знання міцними, а студентські роки – найбарвистішими. З нагоди цього свята я вирішила поспілкуватися з нашими випускниками 2018 року випуску. Цікаво, як вони? У яких навчальних закладах продовжують навчання? Які спеціальності вибрали для себе? Яким є їхнє студентське життя? Запитання для всіх одинакові, відповіді – звичайно, різні. Пропоную коротке експрес-інтерв'ю з Тетяною Марцінко, Мар'яною Лещук та Надією Сондей. 

   Випускники... Ще вчувається в школі їх голос і розважено-впевнені кроки, ще на стінах рясніють світлини, де цвітуть їхні всміхнені очі... Ще розмови про них: де, як, що... І, здається, от-от − той в куточку відкриється клас − і Оксанка, Тетяна, Мар'яна, Ірина, Надія розійдуться на сходи шептатись... А тим часом футбол позбирає до теми Андрія, Миколу, Богдана, Володю. А Денис їх шарпне: та давайте підкоримо гори. І наповниться клас свіжим реготом, запалом, рухом. Лиш Роман все збагне й розгадає загадку прощання: - То назавжди. Покидаємо школу, цей гамірний учнівський вулик, і малі коридори, які з часом нам будуть безцінні. Бо нас кличе життя... І виводить «па-па!» у конспекті клапливий почерк. То студентські вітри вже несуть випускний незабутній клас 2018-го року....

   03 червня в дуже приємній, такій неформальній обстановці відбулася зустріч випускників Клубовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів 1998 року. Всього в класі нас було 20 учнів, але через певні причини нас зібралося тільки семеро. Також з нами була наша перша вчителька Катерина Петрівна Турик. На жаль,наш класний керівник Панчишин Іван Ілліч - уже покійний. Минуло 20 років з того часу, як ми залишили стіни рідної школи. Там ми ще були такі юні, веселі, безтурботні, а зараз - це уже дорослі люди, у кожного своя сім’я, діти, у кожного своя доля і в кожного вона різна.

   Сьогодні День журналіста. Ми чуємося причетними до цього свята, бо вже третій рік займаємося у гуртку журналістики Клубовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Вітаємо всіх професійних і початкуючих журналістів, особливо тих, хто творить шкільну журналістику. Хай вам пишеться легко і цікаво. Пропонуємо вам у цей день п'ять цікавих експрес-інтерв'ю з мешканцями нашого села. Будемо говорити про школу, зокрема про Останній дзвоник у їхньому житті. Бо школа єднає всі покоління і спомини про шкільні роки, про вчителів залишаються на все життя чи тобі 20, чи 30. а чи 70. Є улюблені предмети, вчителі, здійснені і нездійсненні шкільні мрії. У школу завжди хочеться повернуся.

    04 травня у рідній школі зустрілися випускники Клубовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. 2008 року випуску. У цьому класі було 24 учнів, перша вчителька Катерина Петрівна Турик, класний керівник Світлана Ярославівна Бруц, тодішній директор школи Йосип Дмитрович Карпів. За десять років багато змінилося у долях випускників. На зустріч прийшло дванадцятеро. Усі вони здобули освіту, вищу чи середню-спеціальну, та рідко хто працює за спеціальністю. Практично всі на тимчасових чи постійних роботах у зарубіжних країнах (Польща, Чехія, Італія, США). 

   Наше інтерв'ю з випускником школи Ігорем Гудзовським, 1997 р.н.,  який привернув до себе увагу малюнками, які виклав в інстаграм. Малюнки надзвичайно цікаві, оригінальні. Сьогодні наше перше знайомство з творчістю Ігоря Гудзовського.

– Ігорю, де ти вчився малювати?

–  У Тисменицькій школі мистецтв ім. Йова Княгиницького, вчитель Надія Василівна Теличкан.

–  Що ти найбільше любиш малювати?

–  Героїв з різних мультфільмів.

   До нашої школи з візитом завітав колишній випускник, солдат строкої служби, мужній і зовсім дорослий Роман Овчарчин. Він поспілкувався з директором школи Пронюком Володимиром Ярославовичем, першою вчителькою Павлів Марією Василівною, пройшовся коридорами школи і на нього нахлинули спогади, про навчання, про клас і однокласників. Каже посміхаючись, що їх «було багато всюди». Зараз змужнілий і серйозний мужчина, зовсім по-іншому, по-дорослому сприймає життя.

   Напередодні Дня вчителя я завітав до випускниці Клубовецької восьмирічної школи Парадної (Турик) Стефанії Василівни, 1956 року народження.  Наша розмова була про школу та вчителів, тим більше, що школа назавжди прийшла у їхню родину. Донька Стефанії Василівни обрала професію учителя української мови та літератури, працює у нашій школі.  З короткого інтерв’ю я зрозумів, що у Стефанії Турик було велике бажання вчитися, вона була відмінницею у школі і дуже старанною ученицею.  Знання цінувалися у родині, відмінницею була донька Наталія, а тепер онука Божена.   

– Стефаніє Василівно, як Вам давалося навчання у школі?

-  Навчання мені давалося по-різному, українську мову і літературу я дуже добре знала і любила ці предмети, а математика давалася важче, а ще на той час ми вивчали три мови: українську, російську та німецьку. Але я дуже старалася.

   Уже минуло чимало часу, як у нашій школі було започатковано видання власної періодики під назвою "Шкільна правда". Газету творять учні під орудою Оксани Кузьми. У виданні "Шкільної правди"були задіяні учні мого класу: Шешурак Юлія - 2 роки виконувала обов'язки головного редактора, Пронюк Богдан довгий час був спортивним оглядачем газети, Волошин Іванна працювала як фотокореспондент, набирала тексти газети, здійснювала комп'ютерну верстку, Фігураш Тетяна - штатний кореспондент і автор багатьох цікавих матеріалів. 

   У неділю 11 червня у рідній школі зустрілися однокласники 2002 року випуску, вихованці першої вчительки Катерини Петрівни Турик, класного керівника Дуридівки Світлани Миколаївни та Віктора Андрійовича. На зустрічі був тодішній директор Клубовецької школи Йосип Дмитрович Карпівю Усі дружно переглянули фотоальбом-презентацію, підготовлену ученицею 9 класу Яною Медвідчук, донькою Христини Карпів. Для кожного випускника перша вчителька Катерина Петрівна та класний керівник підготували цікаві розповіді. На екрані з'являлася фотографія випускника, Світлана Миколаївна зачитувала слова першої вчительки, свої віршовані рядочки, коротка характеристика Йоипа Дмитровича. Опісля надавали слово випускнику.

   14 травня відбулася зустріч випускників 2007р. Які ми станемо через 10 років... Ким ми станемо... Ми колись і подумати не могли... Коротко про наш клас... В далекому 97-му році вперше переступили поріг старої школи двадцять два учні. В різні часи після третього, восьмого, дев'ятого класів дехто пішов зі школи в інші навчальні заклади, у одинадцятому випускному дипломи одержали шістандцятеро учнів.

    Радіє школа, коли її провідують випускники. На порозі свого повноліття до школи завітала випускниця, а нині вихованка Івано-Франківського коледжу Досюк Анна. У короткому спілкуванні з школярами гостя залишила декілька важливих меседжів. Передовсім - вчіть англійську мову, вона потрібна сьогодні  у кожній сфері діяльності. Другий - нашої шкільної бази знань цілком достатньо, щоб навчатись нарівні з учнями інших шкіл, лишень потрібно вчитись, не байдикувати у школі.  І третій, а може він і перший, основний - робіть добро, воно приносить радість. Воно сторицею повертається, лишень робіть, не чекаючи похвал і подяк.

   Декілька цінних порад дав старшокласникам Клубовецької школи випускник, а нині студент четвертого курсу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, фізико-технічного факультету Старчук Юрій Юрійович. Юрій закінчив нашу школу із Золотою медаллю і поступив на державну форму навчання. У вузі теж зарекомендував себе добре, має гарні успіхи в навчанні. Старшокласникам радить вже визначитися із вибором навчального вузу та факультету. Це зорієнтує і націлить  їх на підготовку до необхідних предметів для ЗНО: математику чи хімію, чи історію. 

 

   У неділю 10 липня у стінах рідної Клубовецької школи зустрілися випускники 1996 року випуску. Свою зустріч розпочали Подячною Літургією у церкві Святої Покрови Божої Матері. Вклонили молитву біля могил трьох спочилих однокласників. А далі попростували до школи, де їх вже чекав колишній директор Клубовецької школи Йосип Дмитрович Карпів. До споминів долучився вчитель трудового навчання Ярослав Михайлович Полетка. 20 років багато перемінили, але сьогодні випускники повернулися у своє дитинство. Веселі, кумедні, як діти, вони пригадували усілякі трафунки із шкільного життя.

   У рідний клас через десять років зійшлися випускники Клубовецької загальноосвітньої школи 2006 року випуску. Їм є про що розповісти: здобули освіту, визначилися з професіями, хто вже створив сім'ю, заряснів діточками, інші - реалізуються. Молоді, красиві, перспективні всілися сьогодні за школярські парти і чулися малими дітьми біля першої вчительки Марії Василівни Павлів та класного керівника Надії Михайлівни Бойко.

Атестати про повну загальну освіту вручені трьом випускникам Клубовецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Іваніцькому Назарію

Омельченко Наталії

Павлюку Назарію

 У щасливу путь, дорогі випускники-2016! Впевнено крокуйте до щастя, зреалізуйте свої мрії,  здобудьте гарні професії, відкривайте для себе світ краси, добра і любові. Добрих студентських вітрів вам! Вчіться, шукайте, здобувайте, перемагайте і вірте у свої сили!

   Навчаючись у фізико-технічному ліцеї я трохи скучив за  своєю школою. Останній раз я приходив у жовтні минулого року. Від своїх друзів я дізнався, що у школі багато змінилося. Завдяки газеті «Шкільна правда» та її журналістів я дізнався про різні події, такі як Шевченківські читання, похід до криївки, здобутки шкільної футбольної  команди та інші події. Ніхто з однокласників не сподівався, що я прийду до школи. У своєму класі я побачив певні зміни: поміняли кришки парт. З’явився дитячий майданчик біля шкільного саду і багато іншого.

 

   У суботу 5 березня у нашій школі відбулася зустріч випускників Клубовецької восьмирічної школи 1986 року випуску. Це була зустріч через тридцять років. Їх було п’ятнадцятеро. В цей день вони почувалися школярами. Наш директор Володимир Пронюк привітав випускників та запросив на символічний урок. Пролунав дзвінок, всі всілися за парти, відкрили зошити і по черзі згадували свої шкільні роки, пригадували кумедні історії, щиро по-дитячому раділи. Учні нашої школи, а серед них були діти цих випускників, вітали їх у стінах рідної школи, пригадували імена всіх вчителів, які їх вчили, дарували побажання.

   Після закінчення 8 класу Клубовецької школи я вирішив поступити у фізико-технічний ліцей при Івано-Франківському університеті нафти і газу (ІФНТУНГ).  Цей ліцей заснований у 1992 році (тепер йому 23 роки). Навчаються у ліцею 3 роки - 9-11 класи, навчання з поглибленим вивченням математики, фізики та інфоматики. Місцезназодження ліцею: село Угорники, вулиця Тополина, 6. Одногрупників маю з цілої області ма міста Івано-Франківська. За період навчання я побував на екскурсії в Старому Угриневі - батьківщині Степана Бандери та у Нагуєвичах - батьківщині Каменяра Івана Франка.

   Шкільна дружба – найміцніша.

   Вона справжня і щира. І в цьому не треба нікого переконувати. Просто придивитись як сходяться друзі. Так у перші дні вересня до своїх однокласників завітав колишній учень Клубовецької школи, а нині студент Заводової школи гастрономічної міста Варшави (Польща) Марцінко Іван Іванович. Вже п’ять років, як Іван переїхав на проживання до Польщі, освоїв мову, завершив навчання в гімназії і вирішив освоювати професію повара-кухаря. Іван цікавий співрозмовник, він радо поділився з нами, як адаптувався у чужій країні, школі, суспільстві.

   Наприкінці липня відбулася Ювілейна зустріч випускників Клубовецької восьмирічної школи 1990 року випуску. 25 років тому вони розійшлися із шкільної колиски, щоб будувати своє майбутнє. Кожен обирав свою дорогу, освіту, творив сім'ю, родину, щастя. Тепер зійшлися дорослі та зрілі, одні вже сягнули, інші стоять на порозі свого сорокаріччя, щоб поділитися прожитим та досягнутим. Зустріч повертала їх за шкільну парту, відтворювала у пам'яті веселі та збитошні шкільні витівки, пригадувала учителів, їхні слова та повчання.  

   Нещодавно у Клубовецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася зустріч випускників школи 2005 року, колишніх учнів 11-Б класу. На зустрічі були присутні: їхня перша вчителька Катерина Турик, класний керівник Василь Палагіцький та колишній директор школи Йосип Карпів. Катерина Петрівна дуже ніжно і емоційно привітала своїх учнів, згадала, якими малими і безтурботними вони переступали шкільний поріг, як вчила їх сидіти за партою, тримати ручку, писати перші букви, читати, малювати і якими ці діти вийшли зі стін школи у доросле життя.

    Вчора ми працювали із фотокамерою на випускному вечорі 4 класу Клубовецької школи. які привезли нас «Козацький острів». Їхнє свято вразило емоційністю та щирістю почуттів, які були у всіх присутніх. Це все було так тепло і врочисто, що ми із ними прожили прощання із першою вчителькою.