Згадую себе маленькою. Пам'ятаю, як ми з сестрою вирізали фігурки з болота і клали на сонце, щоб вони висохли, або, як вилазили на дерева і скакали звідти. Пам'ятаю, як разом йшли в сад взимку і летіли з горба на санах, а потім кидалися сніжками. Зараз я можу згадати, ще море смішних історій з раннього дитинства. Згадуючи ці історії, я хочу повернути цей час назад, і побути ще маленькою.  Моєю першою іграшкою був великий слоник, він до тепер лежить у мене на ліжку. Найкращі спогади дитинства про зимові свята, особливо чекання святого Миколая. Різдвяні й Новорічні свята ми проводимо завжди з сім'єю. З дитинства я люблю прикрашати ялинку разом з батьками, а на Різдво йти колядувати.

Вірш Ангеліни Вовк                      Спішить годинникова стрілка

Спішить вже день, бо зміна ночі,
Неначе хоче утекти,
Спішать кудись квапливо люди,
Щоб не забути, хто вони.


Спішить годинникова стрілка,
І учень жде шкільний дзвінок,
Медбрат чекає кінця зміни,
Учитель, щоб пройшов урок.

    Незабаром Новий рік. Це свято, під час якого відбуваються чудеса. Напередодні Нового року у мене дивне відчуття, наче станеться щось дивовижно-цікаве. По всьому світі гуляє новорічна атмосфера. Люди купують ялинки, прикраси для неї та подарунки для родичів. Від народження Новий рік для мене неначе казка. Заздалегідь до цього свята мама з бабусею готують для святкового столу щось незвичне і дуже смачне. А потім ми з сім'єю прикрашаємо ялинку. Тато з дідусем вбирають гірлянди, а я з мамою, сестрою, і бабусею одягаємо кульки та інші ялинкові прикраси. Під час свята я намагаюся не проспати феєрверки. Кожного року на Новий рік до нас приходять родичі. Ми веселимося та граємо різні ігри. Це завжди дуже весело та цікаво. Особливо гарно, коли на це свято падає сніг. Тому, що вся природа стає білосніжна а у вікнах будинків мерехтять вогники.

Моє дитинство пахне пригодами

   Новий рік пахне дитинством. У цей час хочеться згадати все, що відбувалося кумедного у моєму житті. Пам'ятаю, як ми з сестричкою билися за ляльку і ледь не вирвали волосся одна одній. А ще ми складали план будинку, потім ховалися на горищі і чекали поки нас знайдуть там. Признаюся, я і Таня ще досі потрапляємо в такі ситуації, що й соромно  розказувати.  До прикладу,  влітку ми з нею перелазили через канаву і у мене упав в шльопанець туди. Я побоялася лізти за ним  і попросила Таню. Та хотіла дістати його,  але випадково посковзнулася і впала в канаву. Я хотіла її витягнути звідти, та коли зловила її за руку, сама туди впала.

   Через декілька днів нам прийдеться попрощатися з останнім місяцем осені листопадом. Я хочу вам розповісти про шкільні події, які відбулися в листопаді. За цей місяць сталося багато цікавих подій. Перші два тижні листопада ми були на дистанційному навчанні. У цей період було дуже сумно за школою, за шкільною атмосферою. На дистанційному навчанні ми з друзями спілкувалися онлайн і я бачилася лише з моїми найближчими подругами. Це було важко, адже весь день був проведений перед комп'ютером. Я старалася встигнути здати домашні завдання вчасно, на жаль це не завжди вдавалося. Після цих двох тижнів ми вийшли на стаціонарне навчання. Я дуже зраділа такою новиною. Тепер я більше спілкуюся з друзями, а теми уроків краще сприймається. Навантаження на очі стало набагато менше.

   Осінь гарна пора року. Вона зачаровує всіх своїми барвами. Осінь називають золотою за те, що вона розфарбовує в золотисті кольори листя дерев. У вересні та жовтні природа ще пишна, дерева змінюють свої зелені шата на золоті. Втихає літня спека. Дні теплі, погідні. В цей час так і хочеться гуляти тихими вулицями села, милуватися осінніми квітами: айстрами, георгінами, чорнобривцями та хризантемами. Ще обдаровують нас ароматом троянди, вони цвітуть допізна. Осінь дбайлива пора року. Люди збирають урожай овочів та фруктів, зберігають їх на зиму. 

   Лише в листопаді осінь стає сумною. Поволі опадає листя з дерев, перетворюючись на м'який килим, що шелестить під ногами. А якщо вдарить хоч раз мороз, то дерева гублять все листя зразу. Відлітають до наступної весни птахи у теплі краї. Стає холодніше,  дощить. Не хочеться дощу, але він іде все частіше й частіше. Вітер дужчає. Дні стають коротшими. Сонце заходить швидше і на вулиці стає холодніше і сумніше.  Так осінь прощається з нами, і непомітно переходить у зиму...

   Що таке дружба? Коли задають це питання ми всі задумуємося. Точної відповіді дати не може ніхто. В цьому слові поєдналося так багато понять: підтримка, турбота, вірність, довіра, симпатія, зацікавленість, спільні інтереси, захоплення і так до безкінечності.
   Звідки ж ми дізнаємося про цю дружбу та друзів?
   Напевно ще з садочка, коли ділимося яблуком з одногрупником чи заспокоюємо його, коли він розбив коліно, або ж байдикуємо і обговорюємо вчорашній мультик по"плюс плюс", коли вихователька пояснює, як додавати числа. В цьому віці ми не розуміємо, наскільки цінно бути другом. Але коли починається шкільне життя всім одразу стає все зрозуміло.

 Я – майбутнє України. Україна буде такою, якими будемо ми. Я розумію, що моя родина і моя держава Україна має велику надію, що я буду жити в Україні, буду господарювати на цій землі. Буду продовжувати ту справу, яку розпочали батьки. Вони вчать і виховують мене, щоб я була доброю, розумною, дбайливою. Вони передають все, що знають від діда-прадіда. Вже відтепер я маю задумуватися над своїм майбутнім. Я хочу, щоб Україна була найкраща. Я буду поширювати інформацію про Україну,  щоб ми про неї знали всі. Зараз я маю добре вчити українську мову,  наші народні пісні, знати історію України, символи,  який наш прапор та герб. Берегти, не засмічувати землю.

   Люди часто інтересуються,  що таке щастя. Для когось це дорогий подарунок, нове плаття чи новий гаджет, а комусь для щастя треба тільки випити чаю з рідними, гарна оцінка чи повернення рідної людини додому.

   Особисто для мене щастя це проведений час з сім'єю та друзями, повернення бабусі на дідуся з Польщі та просто переглянутий серіал з чашкою чаю.

   Яскраве, веселе, сповнене цікавими та радісними моментами літо полегко йде від нас. Йому на заміну тихим кроком ступає золотава осінь. Жовтокоса красуня ще не розмалювала ліси та сади, але вже завітала на городи. Люди жваво почали збирати урожай з городів та з садів. Погода ще гарна, сонце світить яскраво і тепло. Час від часу від легкого прохолодного подиху вітру чути як тихо шелестить пожовкле та сухе листя дерев. Навкруги ще все зелене, але незабаром багряниста осінь розмалює і ліси, і сади, і поля, а також приведе з собою дощі та холодну погоду. А після осені прийде холодна, довга, сива бабуся-зима.

   Як ви напевно всі знаєте, Великий Кобзар провістив рідному народові волю і став символом України, Віри і Правди. Його свято шанують у кожній родині. І моя родина не виняток. З дитинства мама, бабуся і прабабуся разом з молитвами навчали мене віршів Шевченка. У школі вчителі відкривали світ Шевченкових творів, на яких виросло багато поколінь українців. У кожного - свій Шевченко.  Колись бабця мені казала, що Шевченків "Кобзар" має стояти другим після Біблії. А портрет великого сина України мав бути поряд з образами і обов'язково під вишитим рушником. Священна книга є оберегом для нас.

   Цього року Різдвяні свята я провела гарно. До мене приходили два вертепи, всі гарно колядували та віншували. Всі були красиві і щирі. Гарним був Святий вечір. Ми, звісно, готувалися до нього. Страв, як правило, ми готуємо дев’ять. Я допомагаю рідним приготувати кутю, пампушки, ліплю вареники. Перед Святою Вечерею ми всі молимося, аж потім сідаємо за стіл. Спершу, як правило, ми їмо кутю, починаючи від найстаршого у родині. Опісля споживаємо інші страви. Після вечері ми щедруємо та чекаємо щедрувальників. В загальному зимові свята я провела гарно. 

   Різдво - особливе свято. Все у ньому чарівне, казкове і таємниче. Різдво Христове - це день народженням Ісуса Христа. Його святкує весь світ.  Кожен народ вкладає в це свято щось своє. Але лише в  Україні є так багато колядок та гарних різдвяних традицій. "Христос Рождається! Славімо Його!" - ми, християни, вітаємося на Різдво. В моїй родині серед зимових свят дуже шанується Новий рік, але Різдво Христове для мене то особливе свято, воно має велику історію і приходить до нас від Бога. В українській колядці "Добрий вечір тобі, пане господарю" є такі слова: "бо прийдуть до тебе три празники в гості": перший - то Різдво Христове, другий - то святого Василя, третій - святе Водохрестя. За таким порядком святкуємо різдвяні свята.

   Я  у своєму житті робила багато вчинків. Але найвідважніший вчинок у моєму житті  був, це коли я сіла на шпагат. Я тоді вагалася, чи варто мені це робити, адже для цього треба багато часу, терпіння, старання. Деякі люди казали, що в мене нічого не вийде і я на ніщо не здатна. але тепер я можу повністю гордитися собою, бо я вмію сідати на шпагат. Я втерла носа тим людям. Хай  задумаються, чого вони добилися у житті. Для успіху треба фізичного і морального терпіння. Я не перестаю працювати над цим, хочу добитися більшого і я впевнена, що зможу. Я визнала для себе: якщо ти поставив ціль у своєму житті, то закінчи її до кінця.

   Ось і закінчується перший семестр навчання, скоро зимові канікули. Хочу підсумувати пройдешній семестр, що найбільше запам'яталося. 18 грудня у школі було свято Миколая. Виступали учні другого класу. А нещодавно відбулася вистава "Дивна картина", в якій брали участь діти з 4 класу та 5 класів. А ще було багато днів народження учнів та вчителів. 9 листопада був День писемності. До нас приходили учні 9 класу і провели інформаційну лінійку. Вони розказували і показували нам свою презентацію. Найголовніше в школі - навчання. Мій улюблені предмети малювання та інформатика. Вчитель інформатики Юрій Юрійович дуже добрий. Мені сподобається, що в нашій школі є багато гуртків, такі як шахи, "Натхнення", танці, журналістка та інші. В школьній їдальні дуже смачна їжа. А ще мені подобаються веселі перерви, спілкування з друзями. Я з нетерпінням буду чекати на другий семестр.

   Скоро свято святого Миколая. Я пригадую, коли мені було 7 років, я не спала цілу ніч, хотіла побачити його, але згодом все-таки заснула. Перед тим, я писала лист святому Миколаю і клала його на підвіконник. А потім з нетерпінням чекала, щоб святий Миколай його забрав. Я була дуже рада, коли бачила, що мого листа забрав Чудотворець. Коли до мене приходив святий Миколай, а це було у ніч на 19 грудня, я була неймовірно щаслива, адже він приніс мені все те, про що я мріяла. Напередодні цього свята я повертаюся у дитинство і згадую, як з нетерпінням чекала подаруночка від Миколайка. Тепер, коли моя сестричка Доменіка пише листа, я завжди згадую своє чекання.

 Свято Миколая - це найулюбленіше свято дітей.  Воно нагадує казку. Святий Миколай і насправді був. Він допомагав людям та дітям. І через його вчинки його називали Чудотворцем. Це свято навчає мене бути милосердною та щедрою. Якщо б всі стали творити добро, то світ ставав би добрішим та казковим. Друзі, давайте робити добро і тоді нам всім буде добре.

   На столі у шкільному кабінеті я побачила вазу з гарними квітами. Вона зразу кинулася в мої очі. Ці квіти називаються хризантеми. Вони були різного забарвлення - темно фіолетові, рожеві та деякі з них були вогняного кольору. Одна квіточка була біла з рожевим відтінком. Пелюстки цих квітів подовгуваті та трохи вузькі. Серцевинка квітки жовта  з відтінками оранжевого кольору. Листочок у хризантеми темно зеленого забарвлення. Запах освіжаючий та ледь різкий. Ці квіти не бояться перших морозів і цвітуть до пізньої осені. Сьогодні я ближче ознайомилася з такими витривалими осінніми квітами. Я обов'язково посаджу ці квіти, щоб вони прикрашали мій двір.

#Klubivtsi500 Клубівці-500. Бабусине вишиття

#Klubivtsi500

 

 

 

 

 

 

 

Творчі роботи учнів 2 класу Павлюка Богдана, Люклян Діани, Вовк Каріни та Федорак Адріани.

#Klubivtsi500 Клубівці-500. Фотомандрівка Михайла Турика

   Ми були присутні на святі Першого дзвоника. Було дуже цікаво. На лінійці були присутні голова Тисменицької районної ради Тетяна Градюк, депутат Івано-Франківської обласної ради Роман Ткач, депутат районної ради Юрій Проценко, сільський голова Богдан Рекетчук. Ведучими були Юстина Самборська (10 клас) та Ілона Стецюк (9 клас).Ми оформлювали фотозону для свята, вона вийшла гарна, яскрава. Через карантин лінійку проводили на місяць пізніше, якраз на День вчителя 2 жовтня. Але незважаючи на це, було дуже святково. Виступали першокласники та випускники школи. Усім відмінникам директор школи вручав похвальні листи, а ми всі дружно привітали їх. Пісня співали Оксана Марцінко (7 клас) та Аліна Павлюк (6 клас).На лінійці всі вручили грамоту найдобрішій вчительці Оксані Ярославівні Кузьмі. Свято дуже сподобалося, зал був гарно прибраний різнокольоровими кульками, а біля фотозони всі фотографувалися.

   Ми в школі – і це найголовніше! Через пандемію ми у березні  пішли на карантин і навчання проводилося дистанційно. Так завершили останню чверть п’ятого класу. Наш класний керівник Віктор Васильович попросив нас завантажити додаток "Google Classroom". У цьому додатку ми навчалися. Вчителі надсилали нам домашнє завдання, яке ми його виконували та відсилали свої завдання. Також у нас були уроки з англійської мови у вайбер-групі та один раз із зарубіжної літератури. Якщо казати чесно, то від дистанційного навчання я не дуже вражена. Мені деяке домашнє завдання було не зрозуміле. І я просила тата мені допомогти, але деяким дітям батьки допомагати не можуть. Я дуже сумувала за своїми вчителями. З деякими однокласниками ми інколи бачилися, але всеодно було трохи сумно та скучно сидіти самій удома. Ціле літо ми мріяли,  щоб повернутися 1 вересня на навчання до школи.

     15-20 вересня відбувся Міжнародний дистанційний фестиваль-конкурс "Дивосвіт талантів" з підтримки Міністерства культури України, в якому я брала участь. У своїй віковій категорії я здобула першу премію в номінації "Естрадний вокал". Я була дуже рада, коли дізналася про результати фестивалю, адже я виборола перше місце. Ділюся радістю з вами. Я виконувала пісню Катерини Бойко "Україна".

                Ось я і прийшла в 5 клас. Вражень багато. Я познайомилася із новими вчителями. Мій класний керівник  вчителька англійської мови Людмила Михайлівна Сенко, вона дуже добра і весела вчителька. Також я ознайомилася з новими предметами, деякі предмети мені даються дуже важко. У нас в класі проводиться година класного керівника. Ми вибрали старосту та заступника класу. Наш клас дуже старається проявити гарне враження на вчителів.  Мені дуже сподобалося, як ми ходили всім класом на екскурсію в ліс. Цей місяць мені надовго запам’ятається.

    Я вже п’ятикласниця! Вже минув перший місяць навчання і я хочу поділитися своїми враженнями та думками. Чотири роки моєю першою вчителькою була Самуляк Оксана Ярославівна, яка завжди була уважна та вимоглива до учнів. Вона навчила нас: читати, писати, рахувати, вміти висловлювати свою думку. В моїй пам'яті залишилося багато цікавих спогадів , які організовувала наша вчителька: свято першого вересня, коли я йшла у перший клас; свято прощання з буквариком; перше Святе Причастя; свято з бабусями; поїдка у Яремчу. Я бачу Оксану Ярославівну кожного дня у школі і ми спілкуємося, вчителька питає мене, як справи у школі, які оцінки отримала і я їй відповідаю.

   Жили собі котеня Мілка і собачка Чача. Одного разу вони гуляли і побачили чарівну комаху Хомуху. Вони хотіли її зловити, але Хомуха розсердилася на них за це і перетворила їх у мух.

– Я даю вам одну добу, щоб знайти і принести мені квітку Фіну, інакше ви назавжди залишитися мухами, -  сказала Хомуха.

  Дві мухи одразу полетіли до Веселкового лісу. Чому веселкового? Тому що ця квітка була різнокольорова. А у веселковому  лісі все було різних кольорів. У цьому лісі жили Фліни, Пенчери і Зузи. Фліни – це довгі живі веселочки, Пенчери – рожеві пінгвіни з голубими панцерами, а Зузи – це великі летючі різнокольорові пухнасті кульки з милими оченятами. Чача та Мілка розпитали їх про квітку Фіну. Але всі мешканці лісу сказали, що нічого про неї не чули.

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

   Прийшла золота осінь.  Дні  стали коротші, а ночі - довші. Стало холодніше, птахи відлітають у  теплі краї. Це – лелеки, солов'ї,  ластівки. Осінь має золотий колір  тому,  що жовтіє листя і обпадає з дерев.  Восени можна піти в ліс, назбирати грибів. Вона багата на урожай овочів на фруктів. Це особлива пора року. Восени багато  церковних свят:  Різдво Пресвятої Богородиці (21 вересня0, Чесного Хреста (27 вересня), Покрови (14 жовтня), Дмитра (8 листопада), Архистратига Михайла (21 листопада). Осінь квітуча пора року.  Осіньою квіткою є хризантема. Я люблю осінь. Лишень її називають золотою за її красу і щедрість. Вона моя улюблена пора року.

     От і закінчилися літні канікули. За літо ми всі змінилися і підросли. Прийшла осінь. Люди почали збирати урожай, а діти пішли до школи. Погода стала мінливою, часом тішить сонцем, а іноді засмучує дощами. Осіння пора багата дарами. На землю падають горіхи, яблука та груші. Трава та листя золотіють. На дерева лягають осінні барви. Звірятка заготовлюють їжу на зиму. Ще трохи і деякі птахи відлетять у теплі краї. Мені подобається осінь, вона весела і барвиста. Осінню я люблю ходити в ліс і збирати гриби. У нас біля школи росте калина, я щодня задивляюся на неї. Осінню вона рум'яніє і її ягоди нагадують мені намисто. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні третьокласники знайомилися з творчістю Вероніки Марцінко. Вероніка вчиться у шостому класі і любить писати казки. Сьогодні вона представила своїм юним друзям казки "Про двох сестричок поні" та "Біля зебреня або чому зебри мають смужки". Третьокласники уважно слухали і задавали запитання юній казкарці. Виявляється, що Вероніка змалку любить коників, у молодших класах вона їх ліпила з пластиліну, тепер пише про них, про поні, зебри свої казки.

Казкова історія "Біле зебреня або чому зебри мають смужки"   

   Далеко-далеко на Африканському материку жив собі табун зебр. Був у них лідер, король. Його дружина королева мала народити маля, але була дуже хвора.  Через декілька днів зебреня народилося. Весь табун був здивований, бо дитинча народилося біле, без смужок. Зебреня підростало і всі кепкували з нього. Одного разу воно підслухало розмову батьків з мудрецем:

– Це недобре, що ваш син народився без смужок, – мовив мудрець. – Якщо зебра народжується без смужок, то ця земля залишається без води.

   Зебреня було дуже засмучене почутим. Згорьована королева померла, та перед смертю попросила чоловіка регти сина і передати йому правління королівствомі. Король виконав прохання дружини. Коли син підріс, став лідером табуна – королем Артуром.