Як ви напевно всі знаєте, Великий Кобзар провістив рідному народові волю і став символом України, Віри і Правди. Його свято шанують у кожній родині. І моя родина не виняток. З дитинства мама, бабуся і прабабуся разом з молитвами навчали мене віршів Шевченка. У школі вчителі відкривали світ Шевченкових творів, на яких виросло багато поколінь українців. У кожного - свій Шевченко.  Колись бабця мені казала, що Шевченків "Кобзар" має стояти другим після Біблії. А портрет великого сина України мав бути поряд з образами і обов'язково під вишитим рушником. Священна книга є оберегом для нас.

   Цього року Різдвяні свята я провела гарно. До мене приходили два вертепи, всі гарно колядували та віншували. Всі були красиві і щирі. Гарним був Святий вечір. Ми, звісно, готувалися до нього. Страв, як правило, ми готуємо дев’ять. Я допомагаю рідним приготувати кутю, пампушки, ліплю вареники. Перед Святою Вечерею ми всі молимося, аж потім сідаємо за стіл. Спершу, як правило, ми їмо кутю, починаючи від найстаршого у родині. Опісля споживаємо інші страви. Після вечері ми щедруємо та чекаємо щедрувальників. В загальному зимові свята я провела гарно. 

   Різдво - особливе свято. Все у ньому чарівне, казкове і таємниче. Різдво Христове - це день народженням Ісуса Христа. Його святкує весь світ.  Кожен народ вкладає в це свято щось своє. Але лише в  Україні є так багато колядок та гарних різдвяних традицій. "Христос Рождається! Славімо Його!" - ми, християни, вітаємося на Різдво. В моїй родині серед зимових свят дуже шанується Новий рік, але Різдво Христове для мене то особливе свято, воно має велику історію і приходить до нас від Бога. В українській колядці "Добрий вечір тобі, пане господарю" є такі слова: "бо прийдуть до тебе три празники в гості": перший - то Різдво Христове, другий - то святого Василя, третій - святе Водохрестя. За таким порядком святкуємо різдвяні свята.

   Я  у своєму житті робила багато вчинків. Але найвідважніший вчинок у моєму житті  був, це коли я сіла на шпагат. Я тоді вагалася, чи варто мені це робити, адже для цього треба багато часу, терпіння, старання. Деякі люди казали, що в мене нічого не вийде і я на ніщо не здатна. але тепер я можу повністю гордитися собою, бо я вмію сідати на шпагат. Я втерла носа тим людям. Хай  задумаються, чого вони добилися у житті. Для успіху треба фізичного і морального терпіння. Я не перестаю працювати над цим, хочу добитися більшого і я впевнена, що зможу. Я визнала для себе: якщо ти поставив ціль у своєму житті, то закінчи її до кінця.

   Ось і закінчується перший семестр навчання, скоро зимові канікули. Хочу підсумувати пройдешній семестр, що найбільше запам'яталося. 18 грудня у школі було свято Миколая. Виступали учні другого класу. А нещодавно відбулася вистава "Дивна картина", в якій брали участь діти з 4 класу та 5 класів. А ще було багато днів народження учнів та вчителів. 9 листопада був День писемності. До нас приходили учні 9 класу і провели інформаційну лінійку. Вони розказували і показували нам свою презентацію. Найголовніше в школі - навчання. Мій улюблені предмети малювання та інформатика. Вчитель інформатики Юрій Юрійович дуже добрий. Мені сподобається, що в нашій школі є багато гуртків, такі як шахи, "Натхнення", танці, журналістка та інші. В школьній їдальні дуже смачна їжа. А ще мені подобаються веселі перерви, спілкування з друзями. Я з нетерпінням буду чекати на другий семестр.

   Скоро свято святого Миколая. Я пригадую, коли мені було 7 років, я не спала цілу ніч, хотіла побачити його, але згодом все-таки заснула. Перед тим, я писала лист святому Миколаю і клала його на підвіконник. А потім з нетерпінням чекала, щоб святий Миколай його забрав. Я була дуже рада, коли бачила, що мого листа забрав Чудотворець. Коли до мене приходив святий Миколай, а це було у ніч на 19 грудня, я була неймовірно щаслива, адже він приніс мені все те, про що я мріяла. Напередодні цього свята я повертаюся у дитинство і згадую, як з нетерпінням чекала подаруночка від Миколайка. Тепер, коли моя сестричка Доменіка пише листа, я завжди згадую своє чекання.

 Свято Миколая - це найулюбленіше свято дітей.  Воно нагадує казку. Святий Миколай і насправді був. Він допомагав людям та дітям. І через його вчинки його називали Чудотворцем. Це свято навчає мене бути милосердною та щедрою. Якщо б всі стали творити добро, то світ ставав би добрішим та казковим. Друзі, давайте робити добро і тоді нам всім буде добре.

   На столі у шкільному кабінеті я побачила вазу з гарними квітами. Вона зразу кинулася в мої очі. Ці квіти називаються хризантеми. Вони були різного забарвлення - темно фіолетові, рожеві та деякі з них були вогняного кольору. Одна квіточка була біла з рожевим відтінком. Пелюстки цих квітів подовгуваті та трохи вузькі. Серцевинка квітки жовта  з відтінками оранжевого кольору. Листочок у хризантеми темно зеленого забарвлення. Запах освіжаючий та ледь різкий. Ці квіти не бояться перших морозів і цвітуть до пізньої осені. Сьогодні я ближче ознайомилася з такими витривалими осінніми квітами. Я обов'язково посаджу ці квіти, щоб вони прикрашали мій двір.

#Klubivtsi500 Клубівці-500. Бабусине вишиття

#Klubivtsi500

 

 

 

 

 

 

 

Творчі роботи учнів 2 класу Павлюка Богдана, Люклян Діани, Вовк Каріни та Федорак Адріани.

#Klubivtsi500 Клубівці-500. Фотомандрівка Михайла Турика

   Ми були присутні на святі Першого дзвоника. Було дуже цікаво. На лінійці були присутні голова Тисменицької районної ради Тетяна Градюк, депутат Івано-Франківської обласної ради Роман Ткач, депутат районної ради Юрій Проценко, сільський голова Богдан Рекетчук. Ведучими були Юстина Самборська (10 клас) та Ілона Стецюк (9 клас).Ми оформлювали фотозону для свята, вона вийшла гарна, яскрава. Через карантин лінійку проводили на місяць пізніше, якраз на День вчителя 2 жовтня. Але незважаючи на це, було дуже святково. Виступали першокласники та випускники школи. Усім відмінникам директор школи вручав похвальні листи, а ми всі дружно привітали їх. Пісня співали Оксана Марцінко (7 клас) та Аліна Павлюк (6 клас).На лінійці всі вручили грамоту найдобрішій вчительці Оксані Ярославівні Кузьмі. Свято дуже сподобалося, зал був гарно прибраний різнокольоровими кульками, а біля фотозони всі фотографувалися.

   Ми в школі – і це найголовніше! Через пандемію ми у березні  пішли на карантин і навчання проводилося дистанційно. Так завершили останню чверть п’ятого класу. Наш класний керівник Віктор Васильович попросив нас завантажити додаток "Google Classroom". У цьому додатку ми навчалися. Вчителі надсилали нам домашнє завдання, яке ми його виконували та відсилали свої завдання. Також у нас були уроки з англійської мови у вайбер-групі та один раз із зарубіжної літератури. Якщо казати чесно, то від дистанційного навчання я не дуже вражена. Мені деяке домашнє завдання було не зрозуміле. І я просила тата мені допомогти, але деяким дітям батьки допомагати не можуть. Я дуже сумувала за своїми вчителями. З деякими однокласниками ми інколи бачилися, але всеодно було трохи сумно та скучно сидіти самій удома. Ціле літо ми мріяли,  щоб повернутися 1 вересня на навчання до школи.

     15-20 вересня відбувся Міжнародний дистанційний фестиваль-конкурс "Дивосвіт талантів" з підтримки Міністерства культури України, в якому я брала участь. У своїй віковій категорії я здобула першу премію в номінації "Естрадний вокал". Я була дуже рада, коли дізналася про результати фестивалю, адже я виборола перше місце. Ділюся радістю з вами. Я виконувала пісню Катерини Бойко "Україна".

                Ось я і прийшла в 5 клас. Вражень багато. Я познайомилася із новими вчителями. Мій класний керівник  вчителька англійської мови Людмила Михайлівна Сенко, вона дуже добра і весела вчителька. Також я ознайомилася з новими предметами, деякі предмети мені даються дуже важко. У нас в класі проводиться година класного керівника. Ми вибрали старосту та заступника класу. Наш клас дуже старається проявити гарне враження на вчителів.  Мені дуже сподобалося, як ми ходили всім класом на екскурсію в ліс. Цей місяць мені надовго запам’ятається.

    Я вже п’ятикласниця! Вже минув перший місяць навчання і я хочу поділитися своїми враженнями та думками. Чотири роки моєю першою вчителькою була Самуляк Оксана Ярославівна, яка завжди була уважна та вимоглива до учнів. Вона навчила нас: читати, писати, рахувати, вміти висловлювати свою думку. В моїй пам'яті залишилося багато цікавих спогадів , які організовувала наша вчителька: свято першого вересня, коли я йшла у перший клас; свято прощання з буквариком; перше Святе Причастя; свято з бабусями; поїдка у Яремчу. Я бачу Оксану Ярославівну кожного дня у школі і ми спілкуємося, вчителька питає мене, як справи у школі, які оцінки отримала і я їй відповідаю.

   Жили собі котеня Мілка і собачка Чача. Одного разу вони гуляли і побачили чарівну комаху Хомуху. Вони хотіли її зловити, але Хомуха розсердилася на них за це і перетворила їх у мух.

– Я даю вам одну добу, щоб знайти і принести мені квітку Фіну, інакше ви назавжди залишитися мухами, -  сказала Хомуха.

  Дві мухи одразу полетіли до Веселкового лісу. Чому веселкового? Тому що ця квітка була різнокольорова. А у веселковому  лісі все було різних кольорів. У цьому лісі жили Фліни, Пенчери і Зузи. Фліни – це довгі живі веселочки, Пенчери – рожеві пінгвіни з голубими панцерами, а Зузи – це великі летючі різнокольорові пухнасті кульки з милими оченятами. Чача та Мілка розпитали їх про квітку Фіну. Але всі мешканці лісу сказали, що нічого про неї не чули.

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

   Прийшла золота осінь.  Дні  стали коротші, а ночі - довші. Стало холодніше, птахи відлітають у  теплі краї. Це – лелеки, солов'ї,  ластівки. Осінь має золотий колір  тому,  що жовтіє листя і обпадає з дерев.  Восени можна піти в ліс, назбирати грибів. Вона багата на урожай овочів на фруктів. Це особлива пора року. Восени багато  церковних свят:  Різдво Пресвятої Богородиці (21 вересня0, Чесного Хреста (27 вересня), Покрови (14 жовтня), Дмитра (8 листопада), Архистратига Михайла (21 листопада). Осінь квітуча пора року.  Осіньою квіткою є хризантема. Я люблю осінь. Лишень її називають золотою за її красу і щедрість. Вона моя улюблена пора року.

     От і закінчилися літні канікули. За літо ми всі змінилися і підросли. Прийшла осінь. Люди почали збирати урожай, а діти пішли до школи. Погода стала мінливою, часом тішить сонцем, а іноді засмучує дощами. Осіння пора багата дарами. На землю падають горіхи, яблука та груші. Трава та листя золотіють. На дерева лягають осінні барви. Звірятка заготовлюють їжу на зиму. Ще трохи і деякі птахи відлетять у теплі краї. Мені подобається осінь, вона весела і барвиста. Осінню я люблю ходити в ліс і збирати гриби. У нас біля школи росте калина, я щодня задивляюся на неї. Осінню вона рум'яніє і її ягоди нагадують мені намисто. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні третьокласники знайомилися з творчістю Вероніки Марцінко. Вероніка вчиться у шостому класі і любить писати казки. Сьогодні вона представила своїм юним друзям казки "Про двох сестричок поні" та "Біля зебреня або чому зебри мають смужки". Третьокласники уважно слухали і задавали запитання юній казкарці. Виявляється, що Вероніка змалку любить коників, у молодших класах вона їх ліпила з пластиліну, тепер пише про них, про поні, зебри свої казки.

Казкова історія "Біле зебреня або чому зебри мають смужки"   

   Далеко-далеко на Африканському материку жив собі табун зебр. Був у них лідер, король. Його дружина королева мала народити маля, але була дуже хвора.  Через декілька днів зебреня народилося. Весь табун був здивований, бо дитинча народилося біле, без смужок. Зебреня підростало і всі кепкували з нього. Одного разу воно підслухало розмову батьків з мудрецем:

– Це недобре, що ваш син народився без смужок, – мовив мудрець. – Якщо зебра народжується без смужок, то ця земля залишається без води.

   Зебреня було дуже засмучене почутим. Згорьована королева померла, та перед смертю попросила чоловіка регти сина і передати йому правління королівствомі. Король виконав прохання дружини. Коли син підріс, став лідером табуна – королем Артуром.

   Учениця 8 класу Надія Ромах  залюбки виготовляє квіти, листівки, різноманітні прикраси, композиції своїми руками. Це її хобі. Ще з молодших класів, коли була на групі продовженого дня, вихователі вчили її робили всякі вироби. Потім пішла у гурток «Натхнення», який вела Ірина Дмитрівна Жданюк. Там навчилася робити квіти з квілінгу, потім освоїла складніші техніки. Зараз працює з квілінгом, горфованим та звичайним папером, подобається і використовує різні  техніки роботи з папером. Свої вироби дарує рідним, друзям.

Розділ 1. Оголошення 

    Був квітневий сонячний день. Весна пробуджувала природу своїми піснями. Пташки, слухаючи ці мелодії, вили гнізда. Звірятка бігали, шукаючи поживу. У шкільному дворі гасала дітлашня. Троє найкращих друзів, як завжди, сиділи під улюбленим дубом. Аліса малювала, Дмитро повторював вірш, а Оленка читала книжку «Енн із Зелених Дахів». Вони були нерозлийвода, дружили ще з дитинства.

 Але продзвенів дзвінок, друзі зірвалися з місця і побігли до класу. Їх чекала класний керівник Марія Василівна.

   Були собі дві принцеси поні Санам і Сезер. Вони близнята. Їх батько король Асар ніяк не міг їх розпізнати, тоді мати королева Зоя пов'язала їм стрічки з їхніми улюбленими кольорами. Санам любила яскраві кольори, її стрічка рожево-фіолетова, а у Сехер – червоно-оранжевого кольору. У родині всі мали своїх улюбленців – домашніх тварин. Санам любила гратися з коричневою собачкою на ім'я Жуля, а Сезер з рижою кішкою Майєю, у королеви улюблениця кішка Роксана, а у короля дві великі собаки: коричнево-білий Джек та сіро-білий Рекс.

   Була холодна і люта зима. Одного разу дівчинка Оля проходила біля парку і почула дивні звуки. Вони були схожі на плач. Дівчинка наблизилися і побачила сніговий тунель. У тому тунелі була маленька собачка. Вона вся тряслася від холоду. Оля забрала собачку додому, зігріла, нагодувала і вирішила знайти її господаря. Дівчина написала оголошення і розклеїла по всьому місті. Та коли повернулася додому двері до коридору були відчиненими і собачки ніде не було. «Може, злодій вкрав собачку,» - подумала Оля і зателефонувала мамі. Та заспокоїла дівчинку, запропонувала розпитати друзів. У Олі була подруга Сніжана, яка щодня прибігала погратися. Оля довго дзвонила у двері Сніжани, та ніхто не відповідав. Врешті двері привідкрилися і в щілину виглянула Сніжана.

Фантастична історія про планету zZz від Вікторії Савик

Розділ V

 Коли зеріонці перемогли ельфалонців, Лем одразу ж усім розповів про Зендіонса і його лихі вчинки, а також про зникнення Зеріони. За Зеріону Лем хвилювався найбільше. Всі розділились на команди і почали шукати Зеріону. Вони довго її шукали, але пошуки були марні. Раптом на дорозі Лем наткнувся на фіолетову стрічку. Це була стрічка Зеріони. Юнак сильно налякався і побіг куди очі бачили. Не спам'ятався як опинився біля ракети. Спершу здивувався, бо побачив справну, відбудовану ракету. Раптом Лем почув голос:

– Леме, рятуй! – кликала Зеріона.

Фантастична історія про планету zZz від Вікторії Савик

Розділ IV

Тим часом на Землі мама Лема міс Декс не знаходила собі місця, вона хотіла якнайшвидше побачити і обійняти сина, свій найдорожчий скарб. Міс Декс телефонувала у всі космічні станції, всім знайомим астронавтам, куди лиш могла. Вона безперестанно переглядала фотоальбом, на всіх фотографіях Лем усміхався  їй і заспокоював. Проте ніхто не володів інформацією і не міг повідомити зажуреній жінці, де її син і коли повернеться на Землю. Так у невідомості минали довгі дні і довгі ночі. А на планеті zZz ракета астровоїнів, яка прибула з Землі, щоб забрати астронавтів, здійснити запуск ракети не змогла. Ракета була пошкоджена, потрібен був час на ремонт. Капітан сповістив екіпаж:

– Прийдеться ще деякий час погостювати тут, використайте цей час для налагодження дружній відносин із мешканцями планети.

   Новорічна казкова історія

   Я дуже люблю Новий рік. Це свято люблять всі дорослі і малі. У цей час люди загадують бажання і хочуть щоб вони обов’язково здійснилися.

   Колись маленька дівчинка Анастасійка загадала чарівне бажання. Вона дуже хотіла, щоб воно збулося. Дівчина вірила, що вночі біля її ліжка стоїть Ангел-Хоронитель, хоч його ніхто не бачить. Тому вона прошепотіла до нього:

 – Ангелику, я так хочу щоб моє бажання здійснилося!

   У віконечко заглянула зіронька, було видно, як падає лапатий сніг. Він заколисав маленьку Анастасійку і та солодко заснула. 

2018-й рік! Нам всім запам'ятався цей рік. Ми будемо сумувати за ним.

Мені найбільше запам'яталося, як ми ходили у сільський музей. А ще ми з сім'єю ходили в ліс, їздили в парк. А коли прийшла зима, мені дуже сподобалося, як я їхала на санчатах і з батьками прикрашала ялинку.

   В школі мені цікаво, тут кожен день щось нове. Вчителька навчає мене, на перервах спілкуюся з друзями, однокласниками. Мій улюблений урок малювання. Мені дуже подобається в школі. Є різні концерти, лінійки. Цей рік був дуже гарним!

   Кожна пора року особлива по своєму. Наприклад, осінню всі вулиці вкриті золотом. Так приємно, коли йдеш і під ногами чути шелест листя. Цей шелест, як мелодія, яку ніколи ніхто не перевершить. Літо сповнене сміхом, радістю дітей, морозивом та різними плодами. Весна – пробуджує природу, цвіте і надихає всіх. Та на мою думку, діти найбільше чекають зими. Зима – білосніжна пора, всі вулиці, дерева, будинки вкриті білим пухом. Зима немов казка, яку прикрасив Чудотворець-Миколай. Своєю білою бородою він натряс багато лапатого снігу. Діти люблять гратися в сніжки, ліпити снігову бабу, кататися на санчатах. А ще казкова зима сповнена багатьма християнськими святами, за що її люблять всі люди. Це Різдво, коляда, Свята вечеря, Водохреща. А нині кожна дитина розкаже вам, як вона чекає святого Миколая. Для дітлахів це свято великого дива і неймовірної радості.

Фантастична історія про планету zZz від Вікторії Савик

Розділ IІI

Дні пролітали швидко. Лем поволі одужував. До 5 липня рука загоїлася. Ранком 5 червня Лем зраненьку пішов з мамою в той космічний центр, де мав бути запуск ракети у космос. Спершу була екскурсія, оглядали ракету. «Дорогі діти, погляньте ліоруч − це панель управління, праворуч − різні коробки, які я не зможу вам зараз детально розказати, вони всі потрібні на космічному кораблі», - пояснила екскурсовод. Далі Лем не слухав. Коли всі побігли за екскурсоводом, Лем заховався у одну із коробок. Екскурсія завершилася, екскурсовод вивів дітей і розпочався запуск ракети. Почався зворотний відлік. «Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два, один, запуск» - люди закричали і ракета відірвалася від землі. А на землі залишилися великі клуби диму.