Що таке дружба? Коли задають це питання ми всі задумуємося. Точної відповіді дати не може ніхто. В цьому слові поєдналося так багато понять: підтримка, турбота, вірність, довіра, симпатія, зацікавленість, спільні інтереси, захоплення і так до безкінечності.
   Звідки ж ми дізнаємося про цю дружбу та друзів?
   Напевно ще з садочка, коли ділимося яблуком з одногрупником чи заспокоюємо його, коли він розбив коліно, або ж байдикуємо і обговорюємо вчорашній мультик по"плюс плюс", коли вихователька пояснює, як додавати числа. В цьому віці ми не розуміємо, наскільки цінно бути другом. Але коли починається шкільне життя всім одразу стає все зрозуміло.

 

   Шкільна дружба - це одна з найчудовіших речей у світі. Вона буває тільки раз у житті і запам'ятовується назавжди. Зараз я у 10 класі і я справді жалію, що не цінувала ці всі роки. Постійно кудись спішила, хотіла перейти у старші класи, мати багато друзів та вільного часу. Мене на це надихали старшокласники. Я бачила їхнє життя і прагнула якнайскоріше його досягнути. Але коли здійснилося моє бажання, воно мене не вразило. Я зрозуміла, що ще один рік і все. Закінчаться шумні перерви, на яких здається от-от і зірветься дах школи, уроки, на яких лунає сміх, закінчаться емоції і спогади. Де ще, як не в школі, можна відчути весь спектр емоцій? Здається тільки 10 хвилин тому, ти отримав погану оцінку і ще трохи і взірвешся від злості, а тут ти вже смієшся тому, що хлопці вирішили влаштувати бій водою.
   Для мене шкільна дружба - це вміння бути одним цілим, захищати інтереси один одного та виручати з важких ситуацій. Які важкі ситуації є у школі? Ой та їх тисячі. Та сама контрольна з алгебри. На ній треба справді вміти працювати в команді, щоб отримати хорошу оцінку. Ні, тут не помилка, ми знаємо, що контрольну потрібно писати одному, але все-таки виручаємо один одного, бо як це так в когось буде погана оцінка? Ми ж одне ціле! Щоб написати всі ситуації, які відбуваються на перерві та на уроках, напевно, потрібно відкривати цілу рубрику, їх занадто багато.
   Виглядає, ніби клас складається з зовсім різних дітей, з різними інтересами, схильностями, але ми так згуртувалися і здружилися, що якщо хтось покине нашу "сімейку", то залишиться просто дира чи недоскладений пазл. Коли розумієш, що цей пазл розпадеться через рік, не хочеш в це вірити. Провести таку вагому частинку свого життя з цими людьми і просто розійтися не вдасться. Ці теплі, юні спогади завжди будуть гріти душу.

   Одне, що ми з моїми однокласниками можемо зараз зробити це проводити більше часу разом. Я не уявляю своє життя без них. Кожна людинка грає якусь роль для мене, бодай нехай те саме "привіт" з ранку міняє весь мій день. Я не можу передати словами наскільки вони мені важливі.
   Цінуйте шкільну дружбу. Я щиро хочу дати пораду всім молодшим класам: цінуйте цей час, бо вже в 11 класі ви зрозумієте, як багато всього ви ще не встигли. Відривайтеся на повну, бо більше такої можливості не буде.

Ангеліна ВОВК, 10 клас

Світлини Людмили ПАЛАГІЦЬКОЇ