Вірш Ангеліни Вовк                      Спішить годинникова стрілка

Спішить вже день, бо зміна ночі,
Неначе хоче утекти,
Спішать кудись квапливо люди,
Щоб не забути, хто вони.


Спішить годинникова стрілка,
І учень жде шкільний дзвінок,
Медбрат чекає кінця зміни,
Учитель, щоб пройшов урок.

 

Чекають діти вісімнадцять,
Студенти – на роботу йти,
Либонь і професійний майстер
Чекає вже п'ятдесяти.

Спішить бабуся на автобус,
Водій чекає на обід,
І знову ніч усе накриє,
Поквапиться заснути дід.

Спішить один, спішить і другий,
Й задуматись нема коли ,
Що кваплячись стаємо ближче
До смерті, що там не кажи.

Ми похапцем життя минаєм,
Годину там, а рік – отам,
На старості думки ламаєм:
Звідкіль вз'ялося усе нам.

Хтось посріблив уже волосся,
Хтось жде вістей із чужини,
Хіба не вчора рік почався,
А вже ялинку вбрали ми…

Вірш написала учениця 10 класу Клубовецькогог ліцею Ангеліна ВОВК.

Відеозапис з авторським читанням вірша можна переглянути на сторінці "Шкільна правда" у Фейсбуці. Дивіться тут...