Які ми багаті у своїй рідній хаті вічними і непроминаючими скарбами – своєю духовністю. У невичерпній спадщині духовної культури нашого нашого села  є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук і дівочого відвертя.

 

   Вишиванням споконвіку займались у наших Клубівцях, з покоління в покоління передавали орнаменти, кольори, вишивальну техніку. Вишивки різняться між собою – у кожній місцевості вони мають свій «почерк» – особливий смак, який виражається у виборі символічних орнаментів, підборі кольорів, форм виділення та підкреслення чогось значущого. Завжди цим особливим символічним знаком був хрест, який завше находився у центрі вишитого квадратика чи ромба. Власне в почитання хреста боголюбивий український народ вкладав свої молитовні намірення, прохання. Отож, відношення до кожного вишивки має бути досить шанобливим, бо це вишита молитва наших рідних. 

 Сьогодні ми переживаємо цікавий період в історії вишивки. З осель зникають вишиті рушники, які віками прикрашали образи та портрети Шевченка, вишиті хусточки, які дарували дівчата коханим, зникають серветки, якими рясніли серванти, вишиті штори, килими тощо. Натомість впевнено повертаються вишиті образи, сорочки, плаття. Зараз ми у серцевині розквіту української вишивки, несподіваної, нової – пишно-квітної. Сьогодні направду – вибух краси і фантазії у вишивці! Цікавий історичний феномен: повертаються давні традиції, відновлюється давня техніка вишивки, орнаментів, тканин, і цілком свіжа пропозиція сучасності – абсолютно нові техніки, узори.

 Говорити про моду на вишивку не приходиться, бо вишивка житиме вічно. Навіть на наших образах святі зображені у вишиванках. Говорити варто про наше відношення до вишивки. Зараз дуже піднявся патріотичний дух українського народу. Кожен, одягаючи вишиванку, демонструє свою громадянську позицію, код своєї нації. На чоловічий сорочках з’являються маленькі тризубці, на жіночих сорочках – калина… 

Безцінними є вишивки-обреги, їх вишивають матері своїм дітям, жінки чоловікам, дівчата коханим, бабусі онукам… Вишивка є не тільки жіночим заняттям, відомі чоловіки-вишивальники, які прославилися вишиванням образів, зокрема отець Дмитро Блажейовський, а у нашому селі – старший брат Іван Павлюк. Маємо багато майстринь-вишивальниць, ви їх побачите на світлинах та прочитаєте про них у учнівських статтях. 

Крім основної суті вишивки – оздоблення одягу, сам процес вишивання приносить людині відпочинок розумовий, заспокоєння, улагіднення, а по-церковному - умиротворення. Бо це божа справа – вишивати - хрестити полотно. 

  В зібраній  фотомозаїці – світлини з шкільного архіву, на яких задокументовані різні святкування та події, які відбувалися у школі та в нашому селі. Гадаємо, для вас буде справжньою несподіванкою побачити себе у віночку клубовецької вишивки. Кожен із вас – носій культури та духовності нашого краю А ваше відношення до вишивки – найкращий урок для нас.

Про клубовецьких вишивальниць можна прочитати:

 1. Молитва на полотні. Читайте за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/shkilni-novyny/vykhovna-robota/tsinnisne-stavlennia-do-mystetstva/411-molytva-na-polotni

2. Клубовецькі вишивальниці. Читайте за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/klubivchany/444-tse-tvii-vybir-maibutnii-vybir

3. Виставка вишиття. Читайте  за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/klubivchany/127-vystavka-vyshyttia

4. Клубовецька майстриня. Читайте за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/klubivchany/79-klubovetska-maistrynia

5. Родинна вишивка. Читайте за адресою:  http://kluedu.if.ua/index.php/ua/zhyttya-sela/klubivchany/78-zustrich-vesny

Про історію української вишивки можна прочитати на сайтах:

Мій край: http://miykray.at.ua/index/istorija_narodnoji_vishivki/0-133 

Про Україну.  http://about-ukraine.com/index.php?text=692