Друк
Категорія: Учнівські роботи
Перегляди: 6546

   В одному мальовничому селі,  яке обступив ліс і приваблював усіх людей, як влітку так і зимою,  жило багато звірят: зайчики, лисички, вовчики та різні птахи: дятли, глухарі, зозулі. До лісу часто прилітав Соловейко, щоб роздивитись його красу. Коли прилітав, то зразу ж співав про цю красу. Але деяких лісових мешканців дратував його веселий спів. Вовки вили, лисиці пищали та й інші звірята піднімали галас. Навіть, ворона прилітала, щоб заважати Соловейку, каркала на дощ. Нічого не міг вдіяти Соловейко. І полетів до свого друга Жайворонка, який жив у лузі.

  

   - Що трапилося? Чому ти такий сумний, Соловейку? – розпитував Жайворонок.

- Нічого не можу вдіяти. Я хотів звеселити ліс, розказати про його казкову красу. Та мені не дають заспівати вовки, навіть ворони прилітають каркати, - бідкався Соловейко.

- Гадаю, треба їх провчити, - радив другу Жайворонок.

- А як? – дивувався такій пропозиції Соловейко.

Пернаті друзі порадилися  і гайда до лісу.

- Пожежа! Пожежа! – закричали на два голоси.

   Звірята налякалися і повтікали з цього лісу. Лишень бабуся Сова, яка удень спала і не чула перестороги, залишилася на місці.

   Прокинулася, поглянула довкола і перелякалася:

- Що тут сталося? – з жахом запитала старенька, - Де всі звірі?

-  Ми їх провчили – відповіли Соловейко та Жайворонок.

-  Провчили? – перепитала бабуся Сова і зрозуміла, що ці птахи не знають установ лісового життя. Та вона ще допитувалася:

-  А чому ви вирішили їх налякати?

- Бо вони заважали мені співати? – жалівся Соловейко, - Я ж так гарно співаю, хотів їм радість принести.

-          І ви обидва порадилися, прилетіли у ліс, щоб зробити погану справу. Пожежа для лісу – це велике горе: звірята залишаються без нірок, птахи без гнізд, без їжі, все гине довкола і звірята, дерева, комахи, слимачки. Пожежі бояться всі у лісі. Так жартувати не можна.

-  Але ж я хотів тільки співати? – виправдовувався Соловейко.

-  Співати у лісі можна, тільки так, щоб не розбудити маленьких пташок, яких мама-птаха заколисала, аби не налякати зайчиків, які ховаються від лисички, аби не збентежити та розлютити  дикого кабана чи ведмедя. У лісі також є багато співунів. Але вони співають тихенько, щоб оживити ліс і розсіяти радість.

Птахи слухали мудру Сову і розуміли, якої біди вони наробили.

-  Бабусю, а як нам повернути звірят і птахів назад до лісу? – допитувалися маленькі шкідники.

-  А ви подумайте, - радила Сова, - коли ви придумали як зробити погане, то тепер вирішіть, як зробити добро.

   Порадилися і розлетілися в різні боки шукати звірят. Літав-літав Соловейко, ніде не видно звірят. Так долетів до сусіднього лісу. І там не знайшов.  Засумував.

- Де ж вони, ніде їх немає, вже ліс закінчився, село довкола, - думав зажурений птах. Коли бачить на краю села хатину, а біля неї велику стайню. Біля тієї стайні ходить господар і руки потирає:

-  Так, так… з лисички буде комір, з зайчика – шапку… - радіє здобичі господар.

- Ой лишенько, що я наробив! – заплакав Соловейко, - я ж тільки пожартувати хотів.

Велика небезпека чатувала на звірят.

- Я повинен їх врятувати, це через мене вони попали у неволю, - подумав Соловейко і закружляв над господарем та господинею. Співав, приспівував навколо них. Вони відганяли його, бо заважав своїм співом. Господар махав руками і з руки випав ключ від стайні у траву.

Соловейко підлетів, взяв дзьобиком ключик і відкрив стайню.

- Спасибі тобі, Соловейку! - Дякували звірята, - Як там ліс? Ще є пожежа? Де ми тепер будемо жити? – розпитували його.

-  Друзі, вибачте мені! Я пожартував, обманув вас, пожежі не було. Мені дуже соромно. Я образився за те, що ви заважали мені співати. Але бабуся Сова пояснила мені все.

-  Ми пробачаємо тобі, Соловейку, ти ж врятував нас, - відповіли звірята і поспішили додому, бо зараз почнуться  уроки  у бабусі Сови.

-  Ходи з нами, Соловейку, бабуся Сова нас вчить як жити і добро творити.  І на зло злом не відповідати.

- Та ні, я полечу додому. Пробачте мене, - попрощався з звірятами Соловейко.

-  Прилітай завтра, - просили звірі, -  по обіді у нас буде концерт в лісі і ти нам свою пісню заспіваєш.

-   Дякую! Обов′язково прилечу, - зрадів Соловейко.

   Щасливі звірята повернулися додому. А Соловейко час від часу навідувався на лісовий концерт.

Автор казки - Лещук Мар'яна, 8 клас