Родинні традиції

    З нетерпінням з року в рік я та моя сім’я чекаємо Різдвяних свят. Тому, що саме в ці свята відчувається злучення з Богом, з чимось добрим та святим. Надзвичайно смачні страви на Святі вечори, колядки, щедрівки, сніг. Особливо моя сім’я відзначає свято Водохреща. Адже Хрещення Господнє – це хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордані.

   

   Ось у моїй сім’ї уже четвертий рік заснована традиція святкувати Водохреща у Зарваниці. Ми заохочуємо ще декілька людей і десь о шостій ранку їдемо у Зарваницю. Прибувши до Святого місця, приступаємо до Сповіді, перебуваємо на Святій Літургії і приймаємо Святе Причастя. Після чого, разом зі священиком та тисячами людьми перебуваємо на освяченні води. А по закінченню освяти переходимо до купелі Святої Анни. Люди ідуть туди, щоб очиститися та оздоровитися. Людей є скільки багато, що місце бракує в роздягальні. Мої батьки очищуються у купелі вже три роки, а цього року і я вирішив спробувати, мама і тато не заперечували, а навпаки запевнили, що це дуже здорово і корисно. Адже вважається, що на Водохреща з опівночі до опівночі (цілу добу) вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Ось і я спробував разом із батьками.

Сказати, що вода дуже холодна, це нічого не сказати. Вона ніби вогнем пече, аж дух запирає. Але вона цілюща і відчувається Божа благодать. Мені було надзвичайно інтересно та легко після купання. Потім ми зігрівалися гарячим чаєм та обідом. Пройшли Хресну Дорогу, поколядували разом з усіма людьми, монахами, священниками, від чого стало дуже добре на душі. Склали пожертву і з Божим благословенням повернулися додому. Я для себе відкрив щось надзвичайно нове і цінне, це відчуття не можливо передати, ні описати, ні передати. З нетерпіннями чекаю слідуючого року, щоб знову зануритися у святу воду на святій землі для очищення та оздоровитись душею і тілом.

Валентин Досюк, 4 клас