"Ми - єдині. Єдина країна" - з такою назвою створена відкрита група в соціальній мережі "Вконтакти". Ініціювали її учні 4 класу, адміністратор - Євген Пронюк, Ілона Федорак - заступник адміністратора, Тетяна Кохман - редактор. Дата заснування 8 травня 2014 року. Із зрозумілих причин ми не подаємо посилань на жодну із соціальних мереж. Однак, створення цієї групи стало поштовхом для розмови на іншу досить важливу тему - патріотизм наших учнів. 

   Писанка (галунка, крашанка) – невід’ємна частинка Великоднього кошика, вона символізує радість, віру у Воскресіння Христа, весняне пробудження природи, добра. Історія писанок сягає в далеке минуле. Християни, які перейняли звичай писати писанки, побачили в них знак вічного життя. Писанка стала ще символом всепрощення й великоднього привіту. Мудрі представники старшого покоління кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка — це окремий малесенький світ. Тут і небо із зорями, й вода з рибами, і древо життя з оленями й птахами, й засіяне поле, і триверхі церкви.

   Творчі роботи учнів 3 класу

   У нас в школі перед найбільшим християнським святом - Великоднем проводиться виставка робіт писанок. Ми малювали писанки, робили аплікації. А я вирішила зробити писанку з бісеру. Мій тато виточив мені дерев'яну заготовку і я почала бісером викладати на ній узори та написи. В цьому допомагала мені моя мама. Для українців писанка є символом життя, сонця, безсмертя, любові і краси, добра, щастя та містить глибокий зміст. Її можна дарувати на знак перемир'я, побажання здоров'я, краси і сили.

 Юні казкарі

 В одному казковому лісі жив собі маленький зайчик, який був великим боягузом. Звали цього зайчика Куцохвостиком. А інші зайчики дразнили його Боягузликом. Коли всі звірята йшли на галявину їсти смачненьку травичку, то всі зайченята бігли навипередки, хто скоріше найде найкращу травичку. А Куцохвостк йшов біля мами, притулившись хвостиком до маминих передніх лапок. Тільки як десь хрусне гілочка, то Куцохвостик аж тремтить від страху, потім нащурює свої довгі вушка і прислухається чи не йде часом злий сірий вовк. 

Так було і цього разу. Всі зайченята пострибали вперед.

Ви знаєте де живуть мрії? Ми вам розкажемо. Вони живуть у третьому класі Клубовецької школи. Вони сьогодні розговорилися. І ми довідалися, що третьокласники подружилися з найкращими веселковими мріями. Це так цікаво! Запрошуємо вас у світ мрій маленького серденька. Воно вже обирає свою професію, свій світ, у якому хоче творити дива. Хай вони збуваються! Хай світ буде сонячно-красивий, цікавий і багатий на приємні несподіванки. Хай буде щаслива наша Україна, а в ній - діти, котрі прагнуть мати найкращу усмішку в світі!

 

На останній тиждень березня випадають шкільні канікули. Це пора, коли вже квітує ліс, розпускають бруньки дерева, берези дарують смачний сік, перелітні пташки обживають свої гніздечка, в повітрі витає свіжість. Цей період дуже активний для господарів, садівників, бджолярів, городників. В цю пору учні мають велику нагоду спостерігати, як пробуджується природа, як обдаровує світ дивною красою. Окрім того, попрацювати з батьками на грядках - зрозуміти, що земля потребує їхніх рук та уваги. І звісно, відпочити, довше постати, набратися сил та весняної енергії, поспілкуватися з друзями, покататися на велосипедах та роликах. Одним словом - у нас весняні канікули!

 

Казка «Рятівниця лісу»

 Десь далеко, в далекім краю, там де сосни і ялини ростуть, була собі хатина, а в ній жила Божа родина. У ній росла дитина на ім’я Маринка. Вона дуже любила природу і усіх звіряток, які жили поруч з нею.

 Одного разу у ліс зайшли розбійники, які не любили природу. Вони хотіли знищити усе, що живе в природі. У той час до лісу прийшла Маринка. Її зустріла зграя розбійників:   

– Що ти тут робиш, дівчино? – запитали вони.

«Він був мужицький син – і став володарем у царстві духа.

Він був  кріпак – і став велетнем у царстві  людської культури»

Іван Франко

   Про таку неординарну постать як Тарас Григорович Шевченко писати складно і важко. І не тому, що про цю геніальну людину сказано і написано вже, здається, все, а тому, що не можна вмістити в словах всю велич цієї постаті, яка стала знаком, символом і легендою України. У рік 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка особливо чітко розумієш, що такі генії народжуються не раз на століття, а значно рідше.

Їх взяло Небо. Їхні імена навічно вкарбовані в історію України. Вони - Герої України, які заплатили найдорожчу ціну за волю і незалежність України - заплатили своїм життям. Юним, нерозквітлим...

Наш обов'язок - пам'ятати і продовжувати їхню справу. Берегти Україну, її волю і незалежність, боронити правду і стояти за справедливість.

Ми не зуміли віддати належне їхній пам'яті, бо на Україну звалилися нові великі випробування, аргесія Росії. Боротьба триває. Надіємося, Бог обереже нашу Україну і ми організуємо шкільну екскурсію до Києва, вклонитись пам'яті Небесної Сотні.

   Сьогодні досить складно уявити життя людей різного віку без Інтернету. Він зробив наше життя значно простішим: Інтернет-магазини дозволяють здійснювати покупки невихлдячи з дому, онлайн-трансляції замінили нам телевізор. Але є ще ожна важлива причина, через яку 95% підлітків просто-напросто липнуть до екранів телефону чи моніторів комп’ютера (ноутбука) – це соціальні мережі. Вони – це такий собі маленький (а може й великий) віртуальний світ, де можна як знайти друга, так і нажити ворога.

 

 "І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі"

Т. Шевченко

   Події, які розгорталися в Україні за декілька останніх днів, нагадували прискорені кадри з якогось бойовика, от тільки сценарій цього фільму писало саме життя, а дійовими особами і виконавцями були найкращі представники, які становлять цвіт української нації. Неможливо було повірити в те, що ці криваві трагічні події відбуваються в центрі Європи, в цивілізованому ХХІ сторіччі, де купка знахабнілих до краю бандитів, повіривши у свою безкарність, взяла у заручники 46-мільйонний народ з багатовіковою історією.

Я довго думала, яку силу розуму мав наш Тарас Шевченко, що зумів об'єднати всі покоління. Всім однаково цікаво читати "Кобзар". Шевченкові вірші завжди актуальні і до кожного звернені. Лише в моїй родині всі знають і читають Кобзаря. А в теперішній час, в ці події, його слова такі свіжі, ніби щойно написані. Хто він? Яку науку мав? Що так розумів і знав нас, тих що ще ненароджені були...

Один раз на тиждень у нас є урок  інформатики. За перші півроку ми вивчили: складові комп’ютера, як поводитися з комп’ютером і багато інших цікавих тем. Зараз ми вивчаємо  графічний редактор Paint. Ми будуємо різні фігури, зображення, вчимося вибирати кольори, зафарбовувати їх, переміщувати, повертати, збільшувати, зменшувати та інше. Ми використовуємо інструменти для створення зображення. Нам пояснюють що таке буфер обміну. Це все дуже цікаве.

 

Усі люди мають право на помилку…  А у дівчат їх безліміт!

 = = = = =

Василько пішов в ліс по гриби, пів дня проблукав не знайшов нічого.

- Мабуть не сезон, - подумав він і зліпив сніговика.

 = = = = =

Проект "Творімо казку"

Казки ми пишемо ще з першого класу. Ми їх придумуємо. Потім виготовляємо книжечки з казками: робимо обкладинки з кольорового паперу, з різними аплікаціями. Усередині пишемо свої казки і малюємо наших казкових героїв. Я написала казку «Горобець», Кохман Богдан  “Неслухняне курчатко”, Таня Кохман написала 3 казки: про Боягузливого Зайчика,  “Пригоди звіряток” і “Чудо-хмаринка”, Савик Вікторія “Лісові царі”, Мар’яна Турик «Про злу відьму»,  Ільницький Ігор “Загублени час”, Шешурак Богдана “Заєць-боягуз” та “Турик Марія-Анна ”Рятівниця лісу”.  

Мені сумно і я дуже переживаю за Майдан

Мені сумно і я дуже переживаю за Майдан. А ще Беркут б’є людей. А ще сильніше мені шкода людей, які стали жертвами Майдану. На Майдан пішло багато народу. А ще там є якісь хлопці в спортивній формі, їх називають «тітушками». Через цих «тітушок» дуже багато бійок на майдані. Я думаю , що люди не дурно стоять на Майдані, вони доб’ються змін в нашій країні. А ще я сподіваюсь на те, що будуть великі зміни в Україні і стане легше жити всім нам. А нам треба добре вчитись, щоб бути гідними громадянинами України.

Щоб здивуватися, потрібна мить, а щоб зробити дивовижну річ,

потрібні старання, терпіння і наполеглива праця.
До. Гельвецій
   

   Я ходжу на групу продовженого дня. Коли ми напишемо домашні завдання, наші вихователі вчать нас працювати з кольоровим папером, виготовляти цікаві аплікації. Сьогодні з вихователькою Галиною Романівною Карпів ми робили аплікації квітів. Для цього ми брали гофрований папір, розрізали його на смужки, скручували на спеціальну паличку, потім наклеювали на білий картон.

Приходить Вітька до першого класу.

– А ти рахувати вмієш? – Цікавиться вчителька.

Вітька: – Один, два, три чотири, п’ять, шість, сім…

Вчителька: – А далі?

Вітька: – … вісім, дев’ять, десять, валет, дама. король, туз…

Різдвяні канікули з гарною колядою   

   Учні другого класу радо розповідають, як вони святкували Різдвяні свята: ходили до Церкви на Службу Божу,  колядувати, щедрували і засівали. Всі вони весело провели зимові канікули і з гарними різдвяними споминами повернулися до школи на навчання. Різдво - їхнє найулюбленіше свято. До свята вони ретельно готувалися - вчили колядки та засівалки.  Подаємо їхні розповіді.

Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає

Моє улюблене заняття — це займатися фотографуванням. Я дуже люблю гуляти по мальовничій природі нашого краю. Там є багато цікавих місць, які хочеться сфотографувати і насолодитися кадрами, які відображають прекрасну нашу природу. Найкращий час для фотографування — цвітуча весна і  чудове, зелене, тепле літо, також нічим не поступаються фотографії золотої осені. А ще я люблю спостерігати і фотографувати захід сонця.

У січні під час канікул ми святкували Різдво Христове. Святкування Різдва триває не один день,   є цілий цикл різдвяних свят, який триває від Святого вечора 6 січня до 20 січня, свята Івана Хрестителя. День народження Ісуса Христа припадає на 7 січня. У цей день відбуваються найбільші святкові дійства. Найперше – Служба Божа, яка розпочалася у нашій церкві о 3 годині ночі, потім коляда. Колядують всі: найменші колядники прибігають зраненьку, по обіді починають ходити вертепи, та сестриці, які колядують для Церкви. Вертепи організовують хлопці, у кожному біля десяти учасників.

   На запитання, що відбувається в Україні в ці листопадово-грудневі дні, можна з впевненістю сказати, що на майданах твориться нова історія нашої держави, яку через декілька років вивчатимуть у школі ті, хто тепер тільки вчиться ходити. Знаменно, що історія ця твориться не політиками і владою, а простими людьми – студентами, вчителями, юристами, підприємцями, пенсіонерами, домогосподарками, священнослужителями, тобто народом, який складає кістяк кожної держави. Події останніх тижнів показали всьому світові, що Україна є, вона живе, багатомільйонна, згуртована, готова у нелегкій боротьбі відстоювати багатовікову національну ідею.

  Настала золотоволоса осінь. Як же гарно надворі!

Всі дерева пожовтіли, стигле листя опадає. Десь далеко в лісі чути спів жайворонка. Він прощається зі своєю домівкою і відлітає у теплі краї. Чути стукіт дятла, він лікує дерева від шкідників. Пташки кружляють у небі високо з прощальною піснею. Та не всі пташки відлітають у теплі краї. Горобці, синички, дятли, сороки, ворони та снігурі не покидають рідних домівок.

 

Квіти у нашій школі

Кімнатні рослини — це маленьке чудо, створене природою та доглянуте людськими руками. У нашій школі є багато вазонів, квітучих рослин, усіляких пальм та екзотичних новинок”. Такою новинкою став для нас стефанатис рясноквітучий, який завітав в Україну з Мадагаскару. Його ще називають мадагаскарським жасмином. Це вибаглива декоративно- квітуча кущова ліана родини Ластівневі, до 2 метрів завдовжки з пагонами, що в’ються.

Конкурсна робота Іванни Пронюк з 11 класу   

Я – європеєць. Цю фразу ми, діти третього тисячоліття, повинні би вимовляти з гордою окличною інтонацією, враховуючи той славний і тернистий шлях, який пройшла наша  Україна за період свого становлення. Натомість, сьогодні в кінець цієї фрази напрошується великий знак запитання, зважаючи на політичну ситуацію, яка склалася в нашій державі напередодні саміту у Вільнюсі, де передбачено підписання Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом і розширеної  Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС. Боляче і гірко усвідомлювати, що Україна вкотре  стоїть на роздоріжжі, і доленосне вирішення цього питання залежить від купки недалекоглядних політиків, які свої бізнесові і політичні інтереси ставлять вище інтересів всього суспільства.

Дивний світ

Одна із найзагадковіших і відомих легенд  Тауера є легенда,  пов’язана з Чорними воронами. Вперше  ворон з’явився в  Лондонському Тауері. Герцог  Єсекс побачив великого, чорного ворона, який дзьобом постукав в вікно герцога, пильно подивившись йому в очі,і тричі прокричав «кар». Єсекс розповів своїм родичам,  що з ним трапилося. Після цього випадку з вороном  герцога стратили.

КАНІКУЛИ — СПРАВЖНЄ СВЯТО

   Літні канікули — це справжнє свято для школярів. Я впевнена, що це літо для кожного стало незабутнім. Особливо для мене і моїх друзів. Розпочалося моє літо у пришкільному таборі “Сонячна повінь”, де ми мандрували, змагались, спілкувались, співали, проводили активний відпочинок на повітрі. Кожен день у таборі починався з ранкової лінійки: командири загонів доповідали директору табору Татарин С.В. про готовність активно і корисно відповічивати. Настпним кроком була  - фізична зарядка, яку проводив вчиель фізкультури Павлюк І.І.

   Завершився 2012-2013 навчальний рік. Клубовецька ЗОШ І-ІІІ ст. вишикувалась на урочисту лінійку. Всі врочисто одягнені, усміхнені — це їхнє заслужене свято. Вони рік старанно трудились, а сьогодні підсумок. А далі найсолодша пора — канікули! Біля учнів класні керівники — їхні опікуни і наставники та рідні батьки, бабусі, дідусі. Усі прийшли на це урочисте свято. Лише для випускників 11 класу ця лінійка трошки сумна, бо вони прощаються з школою. Вони  крокують у  доросле життя, у нові навчальні заклади. Хай  Бог благословляє їм щасливу путь, щоб зреалізували свої таланти і мрії, щоб зерна засіяні у рідній школі щедро проросли.

   9 травня 2013 року у селі Пшеничники нашого  району відбулося перепоховання віднайдених 623 останків жертв большевицького режиму, що загинули у 1939-1941 роках. Ми мало знаємо про ті часи, підручники історії не розповідають правди про злочини, які творив НКВС на нашій землі. Але правду не сховати — вона заговорила через 70 років. Серед невинно вбитих багато дітей (82) і молоді. Наша Церква, священики дуже молилися за їх душі і поховали їх по-християнськи з панахидою, з молитвою і свяченою водою.


У нашій школі навчається 150 учнів.
У кожного учня є своє прізвище та ім’я.
Ми вирішили їх згрупувати і визначити найбільш повторювані імена та прізвища у нашій школі. І вийшла цікава статистика. 
Виявляється прізвищ у нашій шкільній родині  - 81. А найбільш повторювані: 9 разів — Бойко, Турик; 8 разів — Пронюк, 7 – Павлюк, 6 — Шешурак і Атаманюк, 5 — Гудзовський, 4 — Лялик і Федорак. Імен у нашій школі зафіксовано—58.

       Дивлюся тепер на шкільні фотографії десятирічної давності і бачу нашу першу вчительку Татарин Світлану Василівну, яка не тільки вчила нас читати і писати, а часто-густо була і за маму, і за тата: заспокоювала, витирала сльози, защіпала неслухняні гудзики на нашому одязі, вгамовувала бешкетників. Саме вона заклала в наші дитячі душі ті найбільші цінності, які не завжди встигають туди закласти вічно заклопотані батьки.
        Десять років нашого шкільного життя - це ціла купа приємних спогадів, шкільні свята, різноманітні конкурси, олімпіади, радість перемог і сльози поразок. І чим швидше ми дорослішаємо, тим більше хочеться вернутися в той швидкоплинний світ дитинства, коли ми любили весь світ, і вірили, що він любить нас.

ПОДЯКА НАШИМ КУХАРЯМ
В нашій школі, в підвальному приміщенні,  знаходиться шкільна їдальня. В ній багато років кухарями працює сім'я Кучарів: Марія Йосипівна та Іван Романович. Їхня праця важка і відповідальна – потрібно смачно і вчасно приготувати їжу, дбати про чистоту і порядок у столові, швидко обслуговувати учнів.  У них багато роботи: потрібно придбати свіжі продукти, зварити необхідну кількість порцій,  прибрати приміщення,  помити посуду. А ще потрібне терпіння, бо діти шумлять, сперечаються.