Завершився 2012-2013 навчальний рік. Клубовецька ЗОШ І-ІІІ ст. вишикувалась на урочисту лінійку. Всі врочисто одягнені, усміхнені — це їхнє заслужене свято. Вони рік старанно трудились, а сьогодні підсумок. А далі найсолодша пора — канікули! Біля учнів класні керівники — їхні опікуни і наставники та рідні батьки, бабусі, дідусі. Усі прийшли на це урочисте свято. Лише для випускників 11 класу ця лінійка трошки сумна, бо вони прощаються з школою. Вони  крокують у  доросле життя, у нові навчальні заклади. Хай  Бог благословляє їм щасливу путь, щоб зреалізували свої таланти і мрії, щоб зерна засіяні у рідній школі щедро проросли.

   9 травня 2013 року у селі Пшеничники нашого  району відбулося перепоховання віднайдених 623 останків жертв большевицького режиму, що загинули у 1939-1941 роках. Ми мало знаємо про ті часи, підручники історії не розповідають правди про злочини, які творив НКВС на нашій землі. Але правду не сховати — вона заговорила через 70 років. Серед невинно вбитих багато дітей (82) і молоді. Наша Церква, священики дуже молилися за їх душі і поховали їх по-християнськи з панахидою, з молитвою і свяченою водою.


У нашій школі навчається 150 учнів.
У кожного учня є своє прізвище та ім’я.
Ми вирішили їх згрупувати і визначити найбільш повторювані імена та прізвища у нашій школі. І вийшла цікава статистика. 
Виявляється прізвищ у нашій шкільній родині  - 81. А найбільш повторювані: 9 разів — Бойко, Турик; 8 разів — Пронюк, 7 – Павлюк, 6 — Шешурак і Атаманюк, 5 — Гудзовський, 4 — Лялик і Федорак. Імен у нашій школі зафіксовано—58.

       Дивлюся тепер на шкільні фотографії десятирічної давності і бачу нашу першу вчительку Татарин Світлану Василівну, яка не тільки вчила нас читати і писати, а часто-густо була і за маму, і за тата: заспокоювала, витирала сльози, защіпала неслухняні гудзики на нашому одязі, вгамовувала бешкетників. Саме вона заклала в наші дитячі душі ті найбільші цінності, які не завжди встигають туди закласти вічно заклопотані батьки.
        Десять років нашого шкільного життя - це ціла купа приємних спогадів, шкільні свята, різноманітні конкурси, олімпіади, радість перемог і сльози поразок. І чим швидше ми дорослішаємо, тим більше хочеться вернутися в той швидкоплинний світ дитинства, коли ми любили весь світ, і вірили, що він любить нас.

ПОДЯКА НАШИМ КУХАРЯМ
В нашій школі, в підвальному приміщенні,  знаходиться шкільна їдальня. В ній багато років кухарями працює сім'я Кучарів: Марія Йосипівна та Іван Романович. Їхня праця важка і відповідальна – потрібно смачно і вчасно приготувати їжу, дбати про чистоту і порядок у столові, швидко обслуговувати учнів.  У них багато роботи: потрібно придбати свіжі продукти, зварити необхідну кількість порцій,  прибрати приміщення,  помити посуду. А ще потрібне терпіння, бо діти шумлять, сперечаються.

Присвячується Степану Бандері
За правду борись аж до смерті, то ж за тебе й   Господь Бог змагатиметься (Сирах 4:28)
Своїх героїв треба знати. Ними пишатися, у них вчитися, їх наслідувати. Портрет Степана Бандери на видному місці у нашій школі. І кожен із нас знає — він Герой України, провідник ОУН, глибоко освічена людина, християнин. Невичерпне джерело, з якого С. Бандера черпав життєві сили, - його глибока віра в Бога.
Наша учнівська газета «Шкільна правда» розповідає про героя України, нашого славетного земляка Степану Бандери. Він народився 1 січня. Тому в ці січневі дні ми згадуємо С. Бандеру і віддаємо подяку за героїзм, нескореність, християнство і українскість. Ми маємо з кого брати приклад.