Розділ V. 

Агата видужала. Потрібно було вирушати на пошуки замку Седріка. Дівчина та паперові звірята дуже довго шукали той замок. Настала ніч і вони мусили йти через ліс. Посеред лісу на них напали злі паперововкулаки. Агата швидко схопила палицю і вдарила нею по голові одного з паперововкулак. Він зник. Паперові звірята зробили так само з іншими паперововкулаками. Тоді Агата та паперові звірята швиденько побігли з лісу. Були дуже втомлені, мусили перепочити.

Учителька запитує дітей:

– Які хоробрі вчинки в своєму житті робите ви?

Із задньої парти голос:

– А я учора руку на алгебрі підняв.

  Сміх ПідморгуєПосмішка 

   Далеко-далеко за високими горами є велике-превелике море. Воно дуже гарне. Коли приходить вітер, воно піднімає високі зелені хвилі, а коли вітер стихає, припливають гарні кораблі. Літком люди з усіх країн приїжджають сюди, щоб відпочити і покататися на красенях-кораблях. Одного разу до моря приїхала сім'я - чоловік і жінка. Вони побачили на морі дуже красивий корабель і дуже хотіли на ньому покататися. Та раптом корабель приплив до них і постелив драбинку. Жінка й чоловік опинилися  на палубі корабля. Корабель поплив, вони спостерігали за хвилями і думали про свої свої мрії. Жінка думала про коштовне намисто, а чоловік - про годинник. Лише вони забажали цих речей - як ураз вони з'явилися. На грудях у жінки блищало коштовне намисто, а на руці чоловіка - великий годинник.

Розділ 7. Таємниця скрижалю фараона Ахменра

Я дуже довго сидів у своїй кімнаті і дивився на скрижаль: “Як таке може бути? Як скрижаль попав до метаморфозників, якщо мої батьки бачили його у Єгипті у піраміді, коли вели розкопки”

- Тривога, тривога, тривога! – лунало із штаб-квартири  в ТТБ.

Прибігши туди я побачив розкидані книги. На поличці була тільки книжка. Ну, якщо точно, то це був українсько-єгипетський словник. Узявши словник я пішов в кімнату. Я старався вивчити ті символи, які були потрібні для виклику шакалів – охоронців фараона і провідників у потойбічний світ, я так думаю, просто так свідчить комп’ютер у штаб-квартирі ТТБ. У мене усе було добре, але мене хвилювали такі питання: Де бабуся Соля, мама, тато, жук і заєць? Як мені зупинити нашестя метаморфозників? Як мені пояснити шакалам, що вони мають перемогти метаморфозників, адже ними командують на староєгипетській і єгипетській мовах.

   Розділ 6. Бабуся Соля і генерал метаморфозників

   Прийшовши додому я не зрозумів нічого. Не було ні душі. Я подумав, що вони у лабораторії ТТБ, але коли прийшов туди, то побачив тільки відчинений портал.

Напевно вони на роботі, чи у гостях, чи ще десь, – подумав я.

– Ні вони у метаморфозника, – почув  із-за стіни.

– Хто ти? Де ти? Звідки ти знаєш, що я думаю? – запитав у невідомого голосу із за стіни.

Злий чаклун і дівчинка Алінка 

   Жила собі маленька дівчинка Алінка. У неї була старша сестра Оксанка. Одного разу сестри побачили щось дивне у своєму саду. То був злий чалун. Він розмахував руками, а потім кудись зник. Коли Алінка вибігла у сад, то побачила, що всі звірі була закриті у клітці. Алінка здогадалася, що то злий чаклун їх зачарував. Дівчинці було шкода звірят і вона вирішила знайти того чаклуна. На допомогу вона покликала свою старшу сестру Оксанку. Дівчата вирушили у далеку дорогу. По дорозі їм траплялися різні пригоди. Одного разу вони допомогли зайчику, який попав у капкан. А зайчик їм показав дорогу у тунель, який веде до хати злого чаклуна.

   Я сидів біля вікна приблизно годину і повірити не міг, що метаморфозник став нашим союзником. Мої роздуми перервала мама, яка зайшла до моєї кімнати:

– Що сталося Климко, тебе щось турбує? – запитала вона.

– Мамо, мене турбує те, що метаморфоз став нашим союзником, – відповів я.

– Климко, ти не хвилюйся, ви з різних ситуацій вилазили і з цієї вилізете, – сказала вона й обійняла мене.

  Творчі роботи Ангеліни Дрембей, учениці 4 класу, вихованки школи мистецтв ім. Йова Княгиницького м. Тисмениця, вчитель Надія Василівна Теличкан, рік навчання - перший.

Дитячі мрії

Привіт, мене звати Ангелінка. Я навчаюся у 4 класі. мені дуже подобається малювати. А надихнула мене викладач художньої школи Надія Василівна Теличкан.

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

продовження 

Розділ 2. Прогулянка по каналізації 

 Коли ми потрапили у каналізацію, я був здивований, у ній була лабораторія. Ми пішли у три різні коридори щоб перевірити лабораторію. Тут я почув крик зайця. Ми прибігли до нього і просто одубіли, перед нами були замкнені якихось сім прибульців. Одного ми зразу упізнали, це був синьоморд. 

- Що це таке? – запитав у мене заєць. 

-Це капсули наповнені азотом, – відповів жук. 

Розділ ІV. Несподівана трагедія

 Агата з паперовими звірятами тренувались у дворі до битви з Седріком. Ребека вчила Агати магії. Еммі розказувала про слабкі сторони Седріка, як його здолати, а Лідар’їс вчив Агату готувати зілля. Уже за тиждень дівчина вправно варила зілля, знала магічні закляття, та багато про Седріка. Лишень ніхто з паперових звірят не знав, де зараз злий чарівник Седрік. Вони довго шукали його, та марно.

    Перед тим, як читати твір Лесі Ворониної “Нова загроза або ТТБ відновлюється”, раджу прочитати “ТТБ або засіб від переляку №9” і “ТТБ або пастка для синьоморда” для кращого розуміння твору “Нова загроза або ТТБ відновлюється”. Пропоную свою версію вступної частини до книги.

Розділ 1. Синьомород як постраждалий.   

   Коли йшов зі школи додому, я побачив його й здригнувся. То сидів синьоморд. Я заховався за провулком і дивився на нього й не помітив, як наступив вечір. Тихенько обійшовши синьоморда, я забіг у дім. Зайшовши у квартиру, швидко затефонував до бабусі і розповів їй усе. Бабуся сильно здивувалася.

Розділ ІІІ                               Знайомство із паперовими звірятами 

   Агата лежала на землі і вся тремтіла. Дивне створіння приземлилося біля дівчини, вона чула його дихання та тихий легіт вітру, який створювали помахи його крил. Добре тепло йшло йшло від незнайомця, Агата не відчувала небезпеки, навпаки, її цікавило, хто це. Дівчина піднялася, розплющила очі і побачила дуже красивого коника. Його шкіра була пурпурового забарвлення, грива і хвіст кольорів веселки. Все було дивовижне. Але найдивнішим було те, що він був із паперу. На копитах були вишукані підкови і теж веселкових кольорів. Агата посміливішала і підняла голову вище. Коник пильно подивився на дівчину і промовив:

   - Агато, не тікай від мене, я не заподію тобі зла!

 Розділ ІІ.   Чарівний вхід

   Агата прибирала у кімнаті, випадково віником зачепила дзеркало, те почало світитися пурпуровим забарвленням. Дівчинка подумала, що це їй примарилось і продовжила прибирати. Через декілька хвилин вона знову глянула на дзеркало, воно ще світилося. Агата трохи налякалася, але відважилася підійти до дзеркала. Пильно придивилася і побачила в тому сяйві коня з рогом та крилами. Він був паперовий, грива і хвіст у нього були різнокольорові, все туловище було пурпурового кольору, такого як сяйво у дзеркалі. Агата довго і пильно придивлялася до дивної істоти, вона помітила, що дзеркало змінює своє забарвлення. То воно було срібне, згоді вже золоте. Дівчина дуже здивувалася.

   Що ви знаєте про папір? Тільки те, що на ньому пишуть і що його виготовляють із дерева? А я вам розповім надзвичайну історію, після якої ви переконаєтесь що папір - це не проста річ. Папір –  річ чарівна.

  Далеко-далеко  є паперова країна Папероляндія, у якій живуть паперові мешканці. Вони чарівні. Але страждають від злого чаклуна містера Седріка Алембраморова Лікерандорого. Паперові жителі  називають його злим чарівником Седріком. Він володіє темною силою. Колись дуже давно, Седрік був добрим, милим, життєрадісним хлопчиком. Ніхто ніколи б не повірив у те, що він стане злим чаклуном, якби не бачив на власні очі його темні вчинки.

   Літні канікули – найкращий, особливий час. Будь-яка пора року має свої принади, проте я найбільше люблю літо. Тільки влітку сонце світить так довго і тепло, навколо все красиво. Цьогорічні канікули мені запам'ятаються надовго як мандрівками, гарним відпочинком, так і виступами. На початку літа я зі своєю подружкою і батьками їздили на річку і озеро. Погода була чудовою, ми засмагли, досхочу купалися.

   Літо – це велика перерва, час для відпочинку від навчальних турбот, це гаряче сонце, хвилююче море, теплий вітерець. Та для мене, випускниці, це перш за все, роздуми про майбутнє і наполеглива праця над собою. Три місяці пролетіли, наче  день: не встигла озирнутись, а замість палючого сонця на мене дивились важкі дощові хмари. 

   Цього літа я не побувала в Туреччині чи Болгарії, проте майже кожного дня ми з сім'єю їздили на річку до бабусі в село. Мені добре запам'яталися теплі літні вечори, сімейні розмови за чашкою чаю чи кави і довгі прогулянки з подругою. Крім того, я встигла познайомитися з багатьма цікавими людьми, які невдовзі стали близькими друзями.

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

   Знесла курочка яєчко. Ні, не золоте. Та й не просте.  Якщо взяти до рук писачка, то стане яєчко писанкою. Звичай робити писанки дуже давній. Наші прадіди  й прабабці вважали яйце символом  Всесвіту. Писанка, як тоді вважали, має особливу силу, бо малюнки на ній - чарівні. Дарунок писанки - є виявом симпатії і прихильності. А ще він означає, що всі образи, які були протягом року, слід великодушно забути .

   Освячену писанку  з давніх – давен клали до першої купелі немовляти, щоб зростало сильним. Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито - пшениця. Наші предки вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних неприємностей.

   Третьокласники Юрій Юхменко, Тетяна Островська, Іван Бойчук, Ангеліна Дрембей та Анастія Палагіцька поділилися своїми роздумами про Великдень. "Пасха - одне з найбільших свят християн, - пише Ангеліна Дрембей. - Усі радіють Воскресінню Ісуса Христа. Це свято відзначається у першу неділю після весняного рівнодення і повного місяця. Свято Великодня - світле, сповнене великої надії і радості. Кожен, хто має у серці хоч краплинку віри і надії, очищається від гріха. З чистим сумлінням християни йдуть до храму Божого, що воздати славу Богові та просити у молитві здоров'я, сили і віри.

   У школі всі заклопотані. Йде приготування до Великодня. Вихованці групи дошкільної підготовки "Сонечко" виготовили вербові гілочки - шутку. У роботі використовували коричневий папір для гілочок, а вербові котики виготовляли з вати. Все прикріплювали клеєм на яскраві аркуші картону. А з пластиліну юні умільці виготовили квітучі ялуневі гілочки. У когось вийшло суцвіття з рожевою серцевинкою, у когось - з жовтою. Це вже малята самі фантазували. Роботи направду чудові. Нові роботи дошкільнят вихователька Наталія Романівна Антошків зразу ж прикріплює прищепочками до ниточок у творчому куточку.

 

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

Золоте курчатко в золотій торбинці

Принесло сьогодні літери дитинці,

А дитина з літер збудувала слово

І звучить, як пісня, українська мова…

   У нашому класу (3 клас) відбулися читання, присвячені Дню української мови. Я підготувала вірш про нашу милозвучну, солов’їну мову. На святковому уроці звучало багато віршів по рідну мову, всі вони вчать нас берегти мову, описують її красу та мелодійність. Ми отримали гарні оцінки за підготовку до свята. А найголовніше, ми зрозуміли, що мову треба любити, багато читати, вчити граматику, спілкуватися вдома і з друзями гарною мовою.

Зима

   Уже настала зима. Цього року перший сніг був 12 грудня.  Снігом, замело усі дороги. Як знайди де тут калина, горобина чи кущ малини? Тільки  сиди біля каміна та пий гарячий чай.

   Зима – синьоока красуня крутить завірюху, ковдрою вкриває усі поля, гори і тополі, кригою мости будує.Зимою до нас прилітають у гості омелюхи, чечітки, снігурі. Зимову пору року птахам тяжко пережити. Тому вони їдять з годівниць.

   Сьогодні Стрітення. У церкві освячують свічки. А ще по народних прикметах на Стрітення зима зустрічається з весною. Про свято Стрітення існує безліч легенд та прикмет. Кажуть, коли на Стрітення тепло, то ще будуть морози, а  коли зимно - то скоро буде весна. А ще кажуть: лютий лютує, весні дорогу готує. Як капає зі стріх, так капатиме і з вуликів мед. Коли у лютому багато інею - влітку буде багато роси й меду. За народним віруванням, весна зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення 15 лютого та в день святої Анни - 22 грудня. В народі уявляли, що навесні зима - стара баба, а весна - молода дівчина.

     Я часто думаю, що таке дружба. Думаю, що справжній друг повинен  допомагати, підтримати, порадити, виручити. А ще справжній друг має бути готовий віддати життя за свого товариша. Справжні друзі мають бути веселі, дружні, щасливі. Я пильніше придивилася до своїх друзів. І зрозуміла, що мені їх бракує, що я їх хочу бачити щодня. Мені без них сумно. У  мене є  три найдорожчі подруги  Наталія, Адріяна і Надія.  Мої  подруги особливі, кожна з них має свій талант:  Наталя вміє гарно малювати, Адріяна  освоює гру у волейбол,  а Надія відвідує модельну школу. Дівчата веселі, цікаві, активні, з ними приємно спілкуватися і відпочивати.

   Були собі Зайчик та Вовк. Одного разу Вовк блукав по лісі, шукав їжу. Він був дуже голодний. А тут вибігає Зайчик. Вовк втішився і хотів його з'їсти. Переляканий Зайчик сховався за Сніговика, якого зліпили діти, які приїхали разом з дідусем у ліс по сухі дрова. Вовк розсміявся, бо знав, що Сніговика легко розвалить. Але Сніговик раптом ожив. Та Зайчик не знав, що Сніговик чарівний, йому жаль  стало Сніговика і він кинувся його захищати від злого Вовка.

 

Перші рими -

      перші кроки,

           перші творчості уроки...

 

   Жила собі сім’я маленьких коників, які називають поні. Їх було шестеро: мама, тато, три брати і сестра. Братів звали Артур, Арон, Арій, а їхня старша сестра називалася Азель. Вона була слухняна і працьовита, прибирала у яслах, стелила сіно, мила посуд, допомагала батькам. А коли мама просить братів допомогти їй, то вони заставляли робити Азельку. Дівчина-поні не відмовлялася, але дуже втомлювалася, бо цілий день працювала. Вона возила дітей у парку. Кожного дня вона возила фею Амілу. Та одного дня феї не було. Азелька засумувала. А коли приїхала додому брати знову заставили її прибирати.

    Напередодні Старого Нового року, перед святом Василія Великого, 13 січня у нашому ходить Маланка. Це давня традиція. Хлопці переодягаються в різні смішні костюми, головні герої Василько і Маланка. Персонажів є багато, також є музиканти. Вони приходять до господарів, у яких є дівчата, співають, жартують, танцюють, веселяться, роблять збитки. Цього року  у селі була організована одна велика Маланка. Ходять вони аж до самісінького світанку. До мене Маланка прийшла пізно вночі, вони зі мною танцювали, співали, мене дуже сильно вимастили помадою. Всі були такі смішні і прикольні, а деяких неможливо було впізнати.  Головна пісня, з якою приходить Маланка "Наша Маланка не горда була, до сего газди тай повернула".

   Я дуже чекала зимових канікул, бо в період канікул є дуже багато свят. А я дуже люблю свята, коли приходять гості, у хаті весело і святково. Я свої кнікули провела чудово. Особливо Різдво. Для свят я прикрасила ялинку. Свята вечеря дуже весела для дітей. Вони залазять під стіл і "кудкудачуть", тобто вимовляють звуки свійських тварин - курей, півнів, корови, кози, баранчика. Це забавляє усіх дорослих. Вони радіють і сиплять під стіл багато цукерків, а діти збирають. Я ще розкажу вам про Різдво. Різдво 7 січня - це народження Ісуса Христа. Це найбільша радість у всьому світі. А ще я вам скажу, що день народження Ісуса Христа святкують інакше, аніж людські дні народження. Бо на людські дні народження приходять гості, несуть подарунки. А на Різдво правиться святкова Літургія, люди кладуть будиночок (шопку), а в ньому маленький Ісус, Богородиця Марія, святий Йосип, пастушки, три царі, ясла, сіно і всі тварини. Це так гарно!

   Свої зимові канікули я провела гарно. Я ходила колядувати, прославляти Ісуса Христа. Було дуже холодно, падав сніг. Мороз малював на вікнах візерунки. Тому, навіть, коли було холодно, сидячи в хаті, я милувалася красою зими. Іноді я вибігала надвір, каталася з братиком на санчатах. Мені дуже подобається зима, адже 25 січня у мене день народження. Канікули були насичені святами. Ми святкували новий рік, зустріли його о 12 ночі. Після дванадцятої ночі почали стріляти салюти. Було так святково. А найкраще свято - Різдво, бо народився Ісус Христос.