УЧНІВСЬКИЙ ПРОЕКТ "БАБУСИНА ШКОЛА"

Про свої роки у школі моя бабуся, Герман (дівоче прізвище Пронюк) Анастасія Федорівна, 1945 р.н., написала такий вірш.

Молоді мої літа пройшли дуже швидко,

Важкі були тоді час і добра не видко.

Як до школи я ходила, мама сумку вшила,

Вона була така гарна, дуже мені мила.

 Чобітки були старенькі та такі тепленькі,

Сонце з неба зігрівало, Були як новенькі.

 Учнів в класі було мало, жили дуже дружно,

В школі було так весело, суму там не було.

    У цьому маленькому вірші описано бабусине дитинство і його радощі. Бабусина сім’я Пронюків складалася із восьми дітей: шестеро хлопчиків і двоє дівчат. У той час всі родини мали багато дітей. Усі діти закінчили Клубовецьку семирічну школу. Більше класів у селі не було. Школа тоді знаходилася у хаті Молощака Дмитра. Його вислали на Сибір з дружиною, а хата зосталася і ніхто в ній не проживав. Будинок складався з трьох кімнат і веранди, де була канцелярія вчителів. В цих трьох кімнатах вчитися діти у дві зміни. Тепер на тому місці побудований Борушок Ігор Іванович.

  - І до тепер мене манить те місце, де я вчилася у дитячі роки, а потім працювала на пошті, - розчулено зізнається бабуся Анастасія, - вчили нас: українську мову і літературу — директор школи Гаврилюк Степан Васильович, російську мову і літературу — Малишівський Ілля Михайлович, математику — Малишівська Тетяна Єрмолаївна, історію і географію — Бат Степан Михайлович. Їх уже давно немає, добрі були вчителі, я все досі пам'ятаю…

  Я слухала розповідь бабусі, мені важко було  уявити її маленькою, та я бачила, як вона хвилювалася коли згадувала ті часи. Напевно і ми колись будемо так згадувати.

Учасниця проекту Христина Турик, 7 клас

На світлинах: Шкільна бабусина фотографія. Бабуся з родиною.