Цього дня, 20 січня 1945 року силами оперативної групи НКВС 2 комендатури 27 прикордонного загону під командою Яценка–Сергеєва у Клубовецькому лісі (ур. Вербовий Провал) була викрита, взята у кільце і розбита криївка Клубовецького куща, у полон потрапили 8 вояків Куща: Микола Баб’як «Карий», Йосип Бойко «Вовк», Микола Ручкан «Бурлака», Олекса Старчук «Чумак», Дмитро Федорак «Беркут», Михайло Івасюк «Рен», станичний с. Клубівці Василь Ковальчук «Ворон» та провідник Куща Іван Івасюк «Нестор». Загинув вартовий Василь Молощак «Крук», другий вартовий Іван Шіляк «Дуб» зумів утекти.
Сумний січень 45-го. Читайте тут...
На фото: 1-2. Пам’ятний хрест та меморіальна плита полеглим клубовецьким воякам у Клубовецькому лісі на місці криївки УПА в урочищі Вербовий провал (освячено 21 жовтня 2022 року);
3. 1973 чи 1974 року Василь Старчук запалює свічку біля криївки у Вербовому Провалі, знімкує Микола Васильович Федорак. Зверніть увагу до старих висічених на дереві надписів: «тризуб», «січові стрільці» або «стрілець стрілець», «1944», «УКА» або «УГА». Очевидно їх зробили кущовики у 1940-х рр.;
4. стендовий матеріал; 5. книга Євгена Пронюка про діяльність Клубовецького куща (1944-1951 роки).
Вшанування вояків Клубовецького куща. Читайте тут...
Короткі біографічні відомості про вояків Клубовецького Куща Самооборони
БАБ’ЯК Йосиф Семенович псевдо Вихір. Закінчив початкову школу, належав до товариств «Луг», «Каменярі» та «Просвіта». 1941 року виїхав на роботи у Німеччину, звідти через два роки утік додому і вступив до УПА. Восени 1944 року перейшов у Клубовецький Кущ Самооборони, де був стрільцем. 1947 року підступно убитий зрадником, де похований – невідомо.
БАБ’ЯК Микола Дмитрович псевдо Карий. Закінчив початкову школу, належав до товариства «Каменярі». У червні 1941 року мобілізований в радянську армію. Під Білою церквою потрапив у німецький полон і перебував в концтаборі. Завдяки Українському комітету був звільнений і повернувся додому. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця та зв’язкового у Вільшаницю. 20 січня 1945 року потрапив у більшовицький полон. Після відбуття покарання повернувся додому. Помер 1990 року. Похований на сільському кладовищі.
БАРАН Микола Миколайович псевдо Сокіл. Народився 1911 року у Тисмениці, в Клубівцях женився. Після повернення червоної армії, у 1944 році обраний головою сільської ради. Невдовзі вступив у Клубовецький Кущ Самооборони, де був стрільцем. Загинув 1945 року, де похований – невідомо.
БАРЧУК Василь Олексійович псевдо Чайка. Закінчив початкову школу. 1943 року залучений Василем Канюком до сотні «Різуна» УПА. Восени 1944 року переведений у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця, спецкур’єра та зв’язкового у Погоню. У лютому 1945 року поранений в ході бою потрапив в руки НКВС. 26 квітня закатований загинув у Станіславській тюрмі.
БОЙКО Йосип Дмитрович псевдо Вовк. Закінчив початкову школу. Працював слюсарем в Станіславі. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця, спецкур’єра і зв’язкового у Вільшаницю та Милування.
ГРУШЕЦЬКИЙ Михайло Дмитрович Закінчив початкову школу. 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції зв’язкового. 1946 року арештований НКВС. Не погодився на співпрацю і був засуджений. Утік з Караганди додому і замельдувався. 1950 року знову депортований в Хабаровський край. Повернувся додому 1959 року. Помер і похований у Клубівцях.
ІВАСЮК Іван Миколайович псевда Нестор, Арсен, Ярко. Закінчив Клубовецьку та Тисменицьку школи, потім Тлумацьку гімназію, належав до товариств «Луг», «Каменярі» та «Просвіта». 1938 року вступив у сільську ОУН, де належав до п’ятірки Федора Лещука. У 1940 році як агент працював секретарем сільської ради. 1941 року ініціював висипання могили Борцям За Волю України. Тікаючи від переслідування нацистів виїхав до брата Теодора Рекетчука у Львів, звідти поїхав у Краків, де проходив курси слідчого складу кримінальної поліції. Працював слідчим у Львові, пізніше Тернополі, де одночасно був агентом обласної СБ ОУН. У січні 1944 року за завданням відправлений на Волинь, де проходить двомісячний пропаґандистський вишкіл ОУН, звідти з наданою в розпорядження групою 18 чоловік йде пропаґандистським рейдом у Вінницьку область і до Білої Церкви. Там просить у Миколи Лебідя (керівника рейдуючих груп та провідника ОУН на українських землях) пустити його додому. Повернувшись у серпні 1944 року в Клубівці, Івасюк з другом Василем Ковальчуком створює та формує Клубовецький Кущ Самооборони. Окрім обов’язків провідника Івасюк виконує обов’язки збройного та (на початку) військового референта. 20 січня 1945 року попав у більшовицький полон. З Станіславської тюрми був відправлений у Львів, потім до Києва, де засуджений на розстріл, який згідно довідки виконано 24 серпня 1945 року. Де похований – невідомо.
ІВАСЮК Михайло Миколайович псевда Рен, Білявка. Закінчив початкову школу, належав до товариста Каменярі. Восени 1944 року вступив до Клубовецького Куща Самооборони, де був стрільцем. 20 січня 1945 року попав у більшовицький полон. Відбувши заслання повернувся з сім’єю у Клубівці. Помер 2005 року і спочиває на клубовецькому кладовищі.
КОВАЛЬЧУК Василь Михайлович псевдо Ворон. Закінчив початкову школу. У вересні 1944 року з Іваном Івасюком почав формувати Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця та заступника провідника Куща, конференцією від 4 січня 1945 року призначений станичним Клубівців та господарчим референтом Куща. 20 січня 1945 року потрапив у більшовицький полон. Після відбуття покарання повернувся у Клубівці. Хворів і 1978 року помер. Похований на сільському кладовищі.
МОЛОЩАК Василь Дмитрович псевдо Крук. Закінчив початкову школу. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця та зв’язкового у Погоню. 20 січня 1945 року убитий енкеведистами, коли стояв на варті криївки. Похований на Клубовецькому кладовищі.
ПРОНЮК Микола Васильович псевдо Прут. Закінчив початкову школу, належав до товариств «Каменярі» та «Просвіта». Пройшов військову службу у Війську Польському. 1940 року вступив до ОУН. З 1941 по 1943 рік працював в поліції у Станіславі. Зі зброєю в руках перейшов до УПА. Був ройовим в сотні УПА «Чорного». У листопаді 1944 року перейшов в Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції військового референта, конференцією від 4 січня 1945 року призначений провідником Клубовецького Куща ОУН, після 20 січня 1945 року тимчасово виконував обов’язки станичного Клубівців. 19 грудня 1945 року у криївці в селі Довге з сімома повстанцями вів двох годинний бій проти 150 більшовиків, коли не стало набоїв вчинив з друзями самогубства. Усі вони поховані на кладовищі в селі Довге.
РЕКЕТЧУК Василь Олексович псевда Яр, Блиск. Закінчив Тисменицьку школу. З 1944 по 1947 рік виконував завдання головного інформатором та розвідника провідника Куща Самооборони. Весною 1945 року вступив до ОУН і призначений станичним Клубівців, на цій посаді був до жовтня 1946 року. З 1945 одночасно був стрільцем у підрайонній боївці Федора Сенюка. Окрім цього з травня 1946 року працює інформатором керівникика районної боївки СБ. 19 вересня 1948 року у Надорожній попав у руки МДБ. Засуджений на 10 років таборів. Загинув у Хабаровську 1964 року.
РУЧКАН Микола Миколайович псевдо Бурлака. Народився 1914 року в селі Драгомирчани. Там здобув початкову освіту, належав до товариства Просвіти. 1940 року переїхав з родиною у Клубівці. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця та зв’язкового у Вільшаницю та Милування. 20 січня 1945 року попав в полон. Загинув у концтаборі 1949 року.
СЕНЮК Федір Семенович псевдо Дир. Закінчив початкову школу, належав до товариств «Луг», «Просвіта» та «Каменярі». Пройшов військову службу у Війську Польському. У 1939 році був на польсько-німецькій війні. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони, де був стрільцем. В 1945 році призначений підрайонним ОУН в Тисменицькому районі. Після смерті Миколи Пронюка, у грудні 1945 року перебрав керівництво Кущем. У серпні 1947 року Ф. Сенюк пропав безвісти.
СТАРЧУК Олекса Васильович псевдо Чумак. Учасник товариств Каменярі та Луг. У 1943 році взятий у дивізію «Галичина», коли остаточно зрозумів, що німці вороже ставляться до української ідеї – утік додому. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооброни. Виконував функції стрільця та зв’язкового до Погоні. 20 січня 1945 року потрапив у полон до більшовиків. Помер у Воркуті 1962 року. Його онук, Іван Касюк у липні цього року загинув на новій російсько-українській війні.
ТУРИК Василь Семенович псевда Ярема, Голуб. Закінчив початкову школу. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця, харчовика, спецкур’єра та зв’язкового у Милування. В жовтні 1945 року переведений в сотню «Гуцули» куреня «Бескид» УПА. 17 січня 1946 року поранений у бою з більшовиками в Олешівському лісі потрапив в полон. Після відбуття покарання повернувся у Клубівці. Помер 1987 року. Похований на сільському кладовищі.
ФЕДОРАК Василь Федорович псевдо Голуб. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. 1945 року з Василем Туриком переведений у сотню «Гуцули» куреня «Бескид» УПА. 1946 року внаслідок зради попав у руки більшовикам. Спалений заживо на очах матері і брата в селі Остриня.
ФЕДОРАК Дмитро Йосифович псевдо Беркут. Закінчив початкову школу, належав до товариства «Каменярі». У жовтні 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця, спецкур’єра та зв’язкового у Вільшаницю та Милування. 20 січня 1945 року потрапив у більшовицький полон. Відбув покарання в Сибіру і у 1970-х повернувся додому. Помер і похований у Клубівцях 1990 року.
ШІЛЯК Іван Федорович псевдо Дуб. Закінчив початкову школу. Восени 1944 року вступив у Клубовецький Кущ Самооборони. Виконував функції стрільця, охоронця станичного та підрайонного провідника ОУН, спецкур’єра і зв’язкового у Вільшаницю. Через хворі ноги у лютому 1947 року легалізувався. В серпні 1948 року убитий зрадником на власному подвір’ї. Похований на сільському кладовищі.
Підготував Євген ПРОНЮК