З самого дитинства у моєму житті панувала музика. Я любила співати, слухати пісні, переглядати шоу та передачі. де люди виконували різні музичні твори. Цю любов до музики мені прив'язали мої близькі. Бабуся і тато завжди навчали мене співати, а дідусь і мама направили мене у правильне русло і розказали мені про школу, де вчать грати на музичних інструментах. Чесно кажучи, я довго не розмірковувала який інструмент обрати, який мені більше подобається. Врешті я вибрала фортепіано. До тепер не розумію чому мій вибір зупинився саме на ньому. Саме так почалася моя маленька історія у музичній школі.

 

   У музичній школі від першого класу мене навчала Іванна Іванівна Цеглинська. Я любила її уроки. Вона завжди прислухалася до моєї думки та враховувала мої побажання. А також інколи вона мені давала творчі завдання. В старших класах Іванна Іванівна завжди підтримувала мене та давала поради. Наші розмови були не тільки на тему музики, ми говорили про школу, друзів, одяг та й взагалі про життя. За всі вісім років ми стали з нею дуже рідними та близькими. Я досі не усвідомлюю, що всього цього вже не буде. Я закінчила музичну школу і більше не зможу прийти на урок. Не зможу сісти за це рідне фортепіано у музичній школі і заграти твір, який ми разом виберемо із моєю вчителькою. Не буду більше хвилюватися через концерти та екзамени. Я буду дуже скучати і ніколи не забуду цей чарівний та  приємний час, який я провела зі своєю вчителькою.

   Сольфеджіо та музичну літературу викладала у мене Оксана Володимирівна Гарголь. Саме вона прив'язала мені любов до класичної музики. Оксана Володимирівна завжди для всіх доступно пояснювала матеріал і всі, хто бажав добре розбиратися у музичних предметах, на відмінно знали їх. Також Оксана Володимирівна завжди проводила цікаві заходи по творчості відомих композиторів. Мені дуже жаль, що мій час проведений із нею пролетів так швидко. В мене навіть тепер залишилося багато питань по теоретичних предметах, незважаючи на кількість часу навчання.

 Знаєте, без музичної школи моє життя буде іншим. Саме зараз я зрозуміла наскільки важко відпускати людей із свого життя. Я буду дуже сумувати за днями, які провела в музичній школі. Не обіцяю, що  буду часто  відвідувати музичну школу, бо вже у старших класах у мене появиться багато інших турбот, але я буду  надалі  слідкувати за її життям, а думками та споминами завжди буду повертатися на ті мелодійні, гармонійні уроки. Я щиро дякую всім, хто був зі мною поряд всі ці вісім років. Вони дуже сильно змінили мене і залишили великий слід у моїй пам'яті.

Ангеліна ВОВК, 

випускниця Тисменицької ДМШ, клас фортепіано