Декілька тижнів тому я повернулася з теплої Іспанії. Це країна, в якій хочеться жити. В ній ти відчуваєш себе вільним, щасливим, забезпеченим та не відчуваєш тиску. Час від часу у мене закрадалася думка залишитися в цій країні, вчитися, працювати і взагалі жити. Чому? Я почала зовсім по іншому дивитися на життя і, навіть, можна сказати виробила новий спосіб життя. Зараз мені тільки 15, великих змін для суспільства, я принести не можу. Але я можу висловити свою думку на рахунок того, що можна змінити, щоб учні стали більш  заохоченні в навчанні та не планували вже з середніх класів переїжджати за кордон. Далеко заходити не потрібно. Можна починати від школи. Є три пункти, на яких все ґрунтується.

 

1. Стосунки та дружба між вчителями та самими учнями.

Звичайно, не можливо ладнати із кожним, але можна знайти підхід до кожного і жити в дружній атмосфері. Задля мирного життя підлітків школа робить багато чого. Підлітковий період - це період коли варто будувати своє особисте життя, стосунки з друзями компанії. На жаль. у нашому селі немає таких можливостей, але ми можемо самі їх створити. Я дуже довго думала над ідеєю проводити шкільні вечірки. Наприклад. під кінець місяця чи закінчення чверті чи на великі свята влаштовувати вечірки. Сама підготовка до свята може зблизити, не говорячи про саме свято. Думаю, цю ідею багато б хто підтримав, потрібно тільки діяти.

2.Саморозвиток

Діти самі хочуть розвиватися у різних сферах і напрямках. У школах часто проводяться лінійки чи можна сказати заняття, де діти пізнають себе та свій внутрішній світ. Наприклад, ми часто зустрічаємо ситуацію коли одинадцятикласники не можуть визначитися з вибором професії. Ці декілька годин в місяць можуть кардинально змінити ситуацію.

3.Підтримка і довіра

Всі завжди готові підтримати один одного і ставляться з довірою. Вчителі завжди готові вислухати та змінитися. Змінити себе та систему навчання. Включати нові оновлення в програму і тому подібне.

По суті, це не так багато, як здається. Як підліток скажу, що для нас це дуже важливо і це справді заохочує навчатися та творити. Я готова до змін та роботи і думаю інші будуть готові, якщо їх почують і вислухають їхні голоси. Зараз ми зуміємо знаходити спільну мову між собою і  в майбутньому все складеться по іншому. Ми маємо навчитися бути толерантними та компетентними один до одного. Все наше подальше життя залежить від дитинства та юності. Щоб розвивати країну варто починати з малого. Я і, думаю, більша частина моїх друзів будуть раді, якщо введуть маленькі зміни, бо і справді для щастя потрібно так мало.

Ангеліна ВОВК, 10 клас