Друк
Категорія: Ціннісне ставлення до суспільства і держави
Перегляди: 2373

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине …

Т. Г. Шевченко, «До Основ'яненка»

Ось і закінчилось славне літо! Знову до школи кличе нас веселий дзвоник перший урок, як ми його чекали! В цьому році він був присвячений славному сину України – Тарасові Григоровичу Шевченку. На це свято ми вирішили запросити колишню вчительку української мови, Бойко Марію Іванівну. І не даремно! З яким захопленням та любов’ю вона розповідала нам про важке дитинство письменника, про його снагу до знань…  Як багато нового та цінного ми дізналися від неї ! Хотілося, щоб цей перший урок ніколи не закінчувався.

 

Ми вирішили, що надалі будемо з радістю запрошувати Марію Іванівну літературні заходи класу, тому що переконалися в тому, що ця людина носить в собі великий скарб…- безцінні знання, та велику любов до України!

Учениці 6 класу Івасюк Божена і Кохман Вероніка.

ПЕРШИЙ УРОК

              Учні сьомого класу розпочали перший урок нового навчального року молитвою. Тема уроку була “Дитинство поета” - про Тараса Григоровича Шевченка. Доля поета була тернистою. Коли йому було 9 років померла його мама, у 11 років втратив батька.

...А я до школи носити воду школярам,

Брати на панщину ходили, поки люби їм поголили,

А сестри… Сестри, горе вам, мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії, у наймах сестри умрете…

У цих рядках розказано і оспівано поетом дитинство багатьох дітей, чиї рідні були кріпаками в Україні. Вони тяжко робили на панщині. Шевченко писав в своїх віршах про важке життя кріпаків, які працювали зранку до ночі:

На панщині пшеницю жала, втомилася і спочивать,

Пішла в снопи пошкандибала Івана-сина годувать.

Автор розповідає, як маленьких дітей напували дурманом аби вони довше спали і давали робити на полі.

Багато в “Кобзарі” є поем, поезій, драм. Немає у нас такої хати і родини, в якій не було би Шевченкової книжки “Кобзар”. Ця свята книга,яка описує про правду українського народу в часи панування панщини, вчить людей шанувати історію і боротись за свою волю.

У вірші “Мені тринадцятий минало” Шевченко розповідає про своє дитинство “Я пас ягнята за селом, чи то так сонячно бувало, чи так мені чого було”. Коли малий Тарас пас ягнята, він часто плакав у бур’яні і говорив сам з собою: “не дав мені Бог нічого: поглянув я на ягнята — не мої ягнята, обернувся я на хати — нема в мене хати і хлинули сльози… Цей вірш дуже глибоко передає дитячі переживання поета, а також перші почуття до Оксанки Коваленко.

Багато ще цікавого ми довідались на першому уроці, багато згадали віршів, переглянули фільм. Тарас Шевченко так тяжко бідував і так багато зробив для України і свого народу.

Турик Христина, 7 клас