Екскурсія в музей учнів 6 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екскурсія в музей учнів 5 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Урок краєзнавства у 8 класі вчителька Христина Іванівна Шешурак провела у сільському музеї. Цікаву екскурсію для восьмикласників провів директор краєзнавчого музею Йосип Дмитрович Карпів. Експонатами заповнені три кімнати і коридор музеї. Спершуучні завітали в кімнату, де знаходиться весь інвентар для виготовлення ниток. У цій кімнаті зібрано багато образів, багато з них намалював владика Павло Василик. Тут на полицях є давні глечики, тарілки, посуд, якими користувалися в недалекому минулому наші родичі. Є жорна, великий дерев'яний плуг, вишиті сорочки. У другій з кімнат є великий ткацький верстат, колекція паперових грошей та монет, які були в користуванні на нашій території за різних режимів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   На уроці "Юний краєзнавець" учні 5 класу побували на екскурсії у краєзнавчому музеї села. Директор музею Йосип Дмитрович Карпів провів дуже цікаву екскурсію. Найцікавіше те, що у цьому музею зібрані всі речі, інструменти, посуд, одяг, якими користувалися наші прадіди і прабабусі. Біля багатьох експонатів є написи, кому належали ті речі. Для нас вони вже незнайомі. Ми здивувалися, коли побачили весь процес виготовлення тканини. Це дуже складний і довгий процес. Щоб виткати полотно на сорочку, чи щось інше, треба було сушити льон, потім мочити його, розчісувати, крутити нитку, намотувати, ткати на великому верстаті, вибілювати, аж потім кроїти і шити. Ми тепер купуємо готовий одяг і, навіть. не задумуємося над цим.

 На уроці "Юний краєзнавець" ми ходили на екскурсію в краєзнавчий музей села. Екскурсію проводив відомий сільський краєзнавець і літописець Йосип Дмитрович Карпів. Музей дуже багатий різноманітними експонатами, багато речей з вжитку селян з минулих років ХVІІІ-ХХ сторіччя. Кожен експонат підписаний: як називається і хто подарував музею дану річ. Є багато мальованих і вишитих образів, вишитих рушників, вишитих жіночих і чоловічих сорочок. Представлено весь процес виготовлення полотна, є великий ткацький верстат і всі інструменти для виготовлення ниток з льону чи коноплі.

   8 травня – День пам'яті і примирення в Україні. У цей день п’ятий урок у нашому красі провів сільський краєзнавець, засновник сільського музею у Клубівцях Йосип Дмитрович Карпів. Мова йщла про Другу світову війну 1939-1945 років, про клубововецьких людей, які були на війні і про село у той час. З вчителем охорони життя Віктором Андрійовичем і краєзнавцем Йосипом Карпівим ми пішли у музей. Екскурсоводом був, як і завжди, Йосип Карпів. Він показував нам експонати, які розповідали про Другу світову війну. Поряд з ними у музеї є експонати теперішньої російсько-української війни. Деякі з них привіз наш друг, захисник України Дмитро Євдокимов у минулому році. Наприклад, хвостовик до вистрілу РПГ-7, частину від града (сопло двигуна), кулю 7,62х54, осколок від 120 мм міни, і тубус від РПГ-22 з афтографами його побратимів по війні. Серед експонатів музею Другої світової війни є: порох, пістолет, кулі, осколки, каска. Це все називається воєнними трофеями.

   Враження учнів   

   Недавно ми ходили в краєзнавчий музей, який організував Йосип Дмитрович Карпів, зараз він директор цього музею.  У музеї багато різних експонатів з давніх часів, якими користувалися наші прадіди, прабабусі та їхні родичі. У музеї чотири  кімнати і всі вони закладені цікавими речами. У першій кімнаті ткацький верста, давні книжки, підручники, гроші, значки, різні документи та фотографії. У другій кімнаті є предмети побуту. Йосип Дмитрович розказував нам, як виготовляли полотно, шили і вишивали сорочки, верхній одяг. Це дуже складний і довгий процес.  У цій кімнаті є дерев’яний плуг, різні глечики, розмальовані тарілки, жорна, багато великих образів. 

 

 

 

 

 

 

 

   Першокласники з Марією Василівною йдуть у краєзнавчий музей села. 

 

 

 

 

 

 

 

   Сьогодні наш 3 клас був на екскурсії в краєзнавчому музеї села Клубівці. Екскурсію нам провів директор музею Йосип Дмитрович Карпів. Він дуже цікаво розказував, як колись виготовляли тканину. Це дуже складно, багато ручної роботи, багато усіляких інструментів. Тепер ми купуємо готовий одяг і не знаємо звідки береться тканина. А колись все робили своїми руками.

 

 

 

 

  

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

   Є гарна традиція у Клубівцях - гостя, який приїжджає у село, ведуть на екскурсію у краєзнавчий музей. Сьогоднішнім відвідувачем став молодий студент із Чиказького університету Святослав Ющишин. Директор музею, відомий краєзнавець Йосип Дмитрович Карпів подарував гостю цікаву мандрівку у історію села, побут, ремесла, культуру селян та освітянську діяльність. У музеї багато експонатів порівняно недавнього віку. Вони швидко вийшли із побуту, їх витіснили сучасні прилади, автомати. У стінах музейної скрині мовби зупинився час.

   Напередодні Дня Незалежності до музею нашого села завітав воїн, який захищає незалежність України. Він добрий друг нашої школи і справжній воїн світла. Ми з хвилюванням чекали зустрічі Дмитром Євдокимовим, він приїхав з війни, ми рідко його бачимо. Коли зустрілися, всі стали жвавіші. Дмитро привіз для нашого музею докази теперішньої війни. Це, як пояснив захисник, хвостовик до вистрілу РПГ-7, частину від града (сопло двигуна), кулю 7,62х54, осколок від 120 мм міни, і тубус від РПГ-22. Музей поповнився новими експонатами, наш гість розказав про кожен з них, як і де використовується. 

   Коли другокласники завітали у сільський музей, їх зустрів директор музею Йосип Дмитрович Карпів у солом'яному капелюсі. Малих школяриків дуже зацікавив той капелюх, бо Йосип Дмитрович виглядав у ньому як казковий чарівник. І справді, у музею все було чарівне: верстат, який ткав тканину, жорна, які мололи пшеницю, куделя і веретено, які крутили ниточку, лампи, які світилися без електрики, праска, яка від грані прасувала та багато-багато дивного і незвичного.

   У сільському музею села Клубівці зустрілись два краєзнавці: місцевий краєзнавець, директор музею Йосип Дмитрович Карпів та гість з Тернопільщини, кандидат історичних наук Ярослав Ігорович Дзісяк. У них багато спільного: обидва вчителі, займаються літературною діяльністю, пишуть поезію та публіцистику, мають друковані книги, дописують у газети. Ярослав Дзісяк колекціонує паперові грошові знаки усіх країн світу, Йосип Карпів зібрав колекцію паперих грошей, які були в обігу в Україні. У краєнавців цікава розмова біля кожного експоната.

    10 жовтня було людно в історико-краєзнавчому музею села Клубівці. Директор музею Йосип Карпів радо стрічав гостю, колегу по краєзнавчій роботі Ларису Павлівну Омельченко з Дніпропетровщини, журналіста обласної газети "Галичина" Ігоря Лазоришина та три групи ліцеїстів з Івано-Франківського ліцею-інтернату для обдарованих дітей з сільської місцевості. Відвідувачі з цікавістю оглянули виставкові зали музейної скрині, також відвідали музей-криївку під небом у клубовецькому лісі. Засновник музею досвідчений краєзнавець, автор багатьох краєзнавчих робіт Йосип Карпів ділився досвідом з завідуючою Підгороднянського історико-краєзнавчого музею імені Олекси Коваля, показував музейні раритети, пригадував пошукові трафунки.

   29 вересня у нас була чудова екскурсія у краєзнавчий музей села. Екскурсію проводив директор музею Йосип Карпів. Хочу сказати, що я ще ніколи не була у цьому музею, і коли побачила стародавні експонати то відчула себе десь у XVIII столітті. Ми дізналися багато цікавого з життя та побуту клубівчан. Там були речі, якими користувалися наші дідусі та бабусі, а ми вже не знаємо їх, навіть як називаються. Наприклад, кочерга, веретено куделя, праник, жорна та інші. А найбільше мені вразили експонати з війни, такі як шоломи, зброя, гранати, одяг. Мене заінтересували давні шкільні книги, вони були як нові. Я бачила стародавні гроші, які мене цікавили найбільше.

    490-річницю народження рідного села клубівчани вшановували відкриттям краєзнавчого музею. Автором музейної експозиції є талановитий сільський краєзнавець Йосип Карпів. Святкову церемонію відкриття вчинили сільський та духовний голови клубовецької громади – Валерій Панкратов та о. Богдан Демчук. Подія зібрала представників місцевої влади, освітян, гостей з клубовецьким корінням, художні колективи та чисельну сільську родину. Кожен на цім подвір’ї відчував свою особливу причетність – з експонатами їх пов’язувала далека і близька родова пам’ять. Старше покоління розглядало інвентар, котрий здавалося недавно був у їхньому вжитку, а для школярів – ці речі вже невідомі навіть дивні…